УСПІННЯ

Свято Успіння Божої Матері встановлене Церквою на згадку про завершення земного життя Діви Марії. Це найбільше свято на честь Богородиці відзначається 28 серпня.

Свої останні роки Богородиця перебувала в Єрусалимі. Вона жила в будинку апостола Івана Богослова, опіці якого її доручив Господь на Голгофському Хресті. Ці роки були не лише роками початку апостольської праці, але і роками перших гонінь на християн з боку юдеїв та язичників. Мати Божа духовно підтримувала перших християн.
Діва Марія була шанована і в часи апостолів, і впродовж всієї історії Церкви. Саме тому її ікони прикрашали дорогими ризами і коштовним камінням, а її життєпис — гарними легендами. Про подію Успіння ми дізнаємось з переказів Церкви.
Одного разу під час молитви на Оливній горі Діва Марія побачила архангела Гавриїла, який тримав у руках райську маслинову гілку. Ангел звістив Пречисту про завершення її земного служіння і швидку зустріч з її Божественним Сином. Перед її Успінням Бог чудесним чином зібрав в Єрусалим всіх апостолів, окрім Хоми. Апостоли журилися, що мають попрощатися з Богородицею. Вона ж втішала їх.
Сам Господь Ісус Христос зійшов з неба з ангелами, щоб прийняти душу Своєї Матері. На іконі Успіння чисту і безгрішну душу Богородиці зображають у вигляді немовляти на руках у Ісуса Христа.
В день поховання апостоли понесли труну з тілом Богородиці в Гефсиманію. Вона заповіла, щоб її там поховали. Дорогою апостоли співали псалми, а Іван Богослов ніс попереду процесії райську гілку - символ перемоги Діви Марії над гріхом.
На третій день після поховання до Єрусалиму прибув апостол Хома. Щоб він зміг попрощатись з тілом Божої Матері, відвалили камінь від печери, де Вона була похована. Але її тіла не знайшли.
Божа Матір явилась апостолам під час їхньої молитви після трапези. Вона обіцяла не залишати Своїх дітей християн і постійно піклуватись про них. Богородиця сподобилася бути воскрешеною, бо Вона була Храмом Спасителя. Тому тіло її не зазнало тління.
Чому, вшановуючи подію успіння Богородиці, ми замість смутку відчуваємо радість? Бо для праведної людини смерть не страшна. Як не страшні для птаха будь-які прірви та провалля. Пресвята Діва - це не просто приклад особливої праведності і святості, це Найдосконаліша з усіх людей, що сподобилася повного обожнення і була вознесена вище ангелів: серафимів та херувимів.
Богородиця, за тлумаченням св.отців, символізує собою Церкву, тобто нас, хто в утробі свого серця вірою носить Христа, хто народжує Христову любов і смирення. Шлях Богородиці - це наш шлях. В кожному з нас закладено завдаток того духовного скарбу, який придбала Діва Марія, її Успіння і воскресіння навчає нас, що і ми повинні, за словом апостола, померти для гріха і ожити для Бога, щоб потім, по смерті тіла, воскреснути в життя вічне.
Андрій і Наталія РОТЧЕНКОВИ,
викладачі недільної школи
Свято-Троїцького собору м. Луцька