15 правнуків знають, що прадід зустрів перемогу у Празі
Коли Йосип Радильчук повернувся з війни додому, батьківська оселя стояла пусткою: усіх родичів, українців, у рамках операції «Вісла» переселили з Холмщини під Луцьк
Ніна КОСТРУБА
Йосип Радильчук — із багатодітної родини, де було троє синів та четверо доньок. Він народився на Холмщині у селі Сверже четвертого лютого 1924 року.
— Жити можна було, не бідували. Війна зруйнувала всі плани, — пригадує дідусь.
У жорстоких боях смерть не раз ходила поруч, але рятував материнський оберіг — іконка Спасителя. На підступах до Братислави солдат Радильчук отримав поранення. Куля прошила йому щелепу, ротову порожнину. Три місяці Йосип лікувався у госпіталі, і знову — фронт.
У Червону армію Йосип потрапив влітку 1944–го. У його військовій книжці читаю, що був зарахований до 25-ї Гвардійської механізованої ордена Богдана Хмельницького бригади у роту автоматників. У жорстоких боях смерть не раз ходила поруч, але рятував материнський оберіг — іконка Спасителя. На підступах до Братислави солдат Радильчук отримав поранення. Куля прошила йому щелепу, ротову порожнину. Три місяці Йосип лікувався у госпіталі, і знову — фронт. Просуваючись з боями уже у складі танкової частини, довгождану перемогу зустрів у Празі. Але не відразу повернувся додому, а продовжував службу у Німеччині, освоївши професію пекаря.
У 1947–му боєць був демобілізований. Коли прибув на Холмщину, то батьківська оселя зустріла його пусткою. Виявляється, 1945 року їхня родина разом із іншими українськими сім'ями у ході військово–адміністративної операції «Вісла» була депортована з нажитих місць і переселена за Буг. Так Радильчуки опинилися на Волині у селі Копче (нині Новокотів), де раніше було чеське поселення. Саме сюди й приїхав солдат, нагороджений орденами Вітчизняної війни та «За мужність», бойовими медалями «За відвагу», «За визволення Праги», «За перемогу над Німеччиною».
1949–го Йосип Радильчук одружився з такою ж переселенкою із Холмщини Марією Іваніщук, якій нині 91 рік. Старожили й донині згадують їхнє весілля: бравого солдата у військовій формі та красуню-наречену у білому платті. За плечима — майже 70 років спільно прожитого життя, у якому переплелися і радісні події, і сумні. Йосип Данилович спочатку працював у місцевому колгоспі «Більшовик» конюхом, згодом — на будівництві, Марія Павлівна трудилася в буряківничій ланці аж до виходу на пенсію. Турботою і увагою оточують нині стареньких діти, онуки та 15 правнуків.
