Пролетарів усіх волинських полів поєднала таки бараболя! (Фоторепортаж)
Саме із садінням її у нас найбільше асоціюються «майські празники», які вчора закінчились
Олександр ДУРМАНЕНКО
Що таке картопля-бараболя-бульба? Звичайна городина, багаторічна трав’яниста рослина з родини пасльонових, адже саме так її описують словники. Зовсім ні!
Кожного року чути стогони про те, що все це робиться востаннє і купити картоплю дешевше, ніж садити.
Картопля – це другий, або, принаймні третій (разом із власне хлібом та салом) хліб українців. Картопля – це мандрівниця з давньої Америки, яка настільки стала своєю, що інші американці – колорадські жуки, разом з нею є ознакою українських городів та полів.
А ще картопля – це символ життя, адже польові роботи з нею уособлюють весь землеробський цикл. Навесні, коли все живе розквітає, ми з надією пхаємо картоплю в землю. Потім натхненно доглядаємо її: підгортаємо, сапаємо, кропимо, руками вибираємо жуків. І, нарешті, восени викопуємо й святкуємо врожай.
А після цього зимуємо з очікуваннями того весняного часу – травневих «майських» свят, коли знову будемо починати все спочатку. Й кожного року чути стогони про те, що все це робиться востаннє і купити картоплю дешевше, ніж самим вирощувати.
Проте приходить весна – і ми йдемо родиною на поле чи діляночку, адже не садити її не можна (тим паче, що зараз у багатьох уже «залізний кінь замінив селянського коня»). Адже ранкові збори та недосипання, бурчання на марно витрачені вихідні, суперечки на полі, засмальцьовані руки та інші частини тіла, біль у поясниці і щастя від того, що не пішов дощ – все це частина української традиції роботи на землі, єднання з минулим та символ родини. Слава Богу, що є з ким картоплю посадити та зібрати.
Але, на жаль, із кожним роком відходять рідні, а з ними й потихеньку відживає оця Велика Сімейна Робота. Тож цінуймо поле та город, цінуймо ящички-мішечки з картоплинами, лопату, та плуг, і тих, хто з нами – цінуймо! І хоч із десяток рядочків картоплі, а посадити потрібно. А після цього, прийшовши до хати з копачками-мотичками-лопатами та відрами, пообідати усією родиною, яку об’єднала Її Величність Бараболя. Бо українці таки бульбаського роду!
Дивимось фоторепортаж і кожен згадує своє поле:
Усі фото – Олександр ДУРМАНЕНКО.
Радимо ще прочитати на сайті volyn.com.ua цю публікацію – «Усі ми бульбаського роду!».
