40 польських генералів у варшавському костелі стали на коліна
25 травня 1926 року в Парижі єврей Самуїл-Шльома Шварцбард застрелив Симона Петлюру — українського державного, військового й політичного діяча, головного отамана військ УНР, голову Директорії УНР
Сергій НАУМУК
Того дня о 14.12 перед книгарнею на розі вулиці Расіна і бульвару Сен-Мішель у Латинському кварталі французької столиці, пролунало сім пострілів. 47-річний чоловік лежав на бруківці, тут же з револьвером стояв убивця, який одразу здався поліції. Ним виявився анархіст єврей Самуїл-Шльома Шварцбард. Жертвою був Симон Петлюра, його одразу повезли у клініку Шаріте, але о 14.35 головний отаман помер, не опритомнівши.
Проукраїнські сили одразу заявили, що за Шварцбардом стоїть Кремль.
Похорон відбувся у неділю, 30 травня, в Румунській православній церкві у Парижі. Як свідчать історики, того дня у Варшаві 40 польських генералів стали на коліна.
Через рік відбувся процес над убивцею. Шварцбарда захищав Анрі Торрес, представник радянського консула в Парижі. Адвокат просував тезу про особисту помсту Шльоми за загибель його рідних на Одещині, звідки той був родом. Торрес зумів перевести процес із розбору організації вбивства на обговорення відповідальності Петлюри за єврейські погроми в Україні під час визвольних змагань. Хоча сучасні історики остаточно поставили крапку у цій дискусії: Петлюра засуджував насилля, карав погромників і з симпатією ставився до євреїв. На процесі представили понад 200 документів, які свідчили про це, але їх не взяли до уваги.
Проукраїнські сили одразу заявили, що за Шварцбардом стоїть Кремль. Про причетність радянських спецслужб пізніше свідчив перебіжчик — генерал КДБ Петро Дерябін. Зберігся лист Кагановичу міністерського клерка, де перераховані директиви щодо надання захисту Шльоми необхідних документів, а також скерування потрібних свідків і недопущення небажаних.
Ліквідація головного отамана справді була на руку Москві. Адже у травні 1926 року до влади в Польщі повернувся союзник Петлюри — Юзеф Пілсудський, а польсько-українська спілка для Росії була небезпечною.
Літературознавець Сергій Єфремов записав у своєму щоденнику 8 червня 1926 року «…і можливо – мертвий Петлюра страшніший стане більшовикам, ніж був живий». Так воно й сталося.
Про інші цікаві факти дивіться в нашій рубриці «Доброго дня вам, люди!»
