Волинянин служив в Оренбурзькому корпусі одночасно з Тарасом Шевченком

Сергій НАУМУК

Він називав себе «українцем з правого берега Дніпра», а Тарас Шевченко іменував його «натхненним Сигізмундом».

Зигмунд ріс без батька — той загинув під час першого польського повстання 1831 року. Наприкінці 1830-х років у Лісовому перебувало керівництво конспіративної організації «Співдружність польського народу».

Сераковського захопили в полон і повісили у Вільнюсі. Передсмертну записку дружині він написав на листку, вирваному з Біблії.

Після Житомирської гімназії хлопець вступив до Петербурзького університету. Коли поїхав в Україну відвідати далекого родича, від якого сподівався отримати спадщину, заїхав на Волинь. Але замість майнових справ ув’яз у революційній діяльності. Європу сколихнула «Весна народів», ширилися чутки про повстання у Галичині. Багато поляків хотіли приєднатися, і Сераковський узявся розвідати ситуацію. Його схопили, коли він переходив кордон біля Почаєва.

 

Без суду і слідства 22-річного Сигмунда відправили в Оренбурзький корпус. Там уже понад рік служив Тарас Шевченко. Про їхнє особисте знайомство досі точаться суперечки. Доказів зустрічей немає, але вони одночасно служили в цьому корпусі протягом восьми років.

Зате точно відомо про їхнє листування. Зберігся лист до Сераковського від 6 квітня 1855 року, де Шевченко пише: «Мій любий, мій добрий Zyhmonte! Дякую тобі за твоє ласкаве, сердечне українське слово, тисячу разів дякую тобі». Отже, волинянин, хоч і був поляком, але розмовляв і українською.

Пізніше Сераковський став офіцером, створив таємну революційну організацію. До її складу входив, зокрема, Андрій Потебня. Врешті наш земляк став одним із керівників підпільного руху. Він пропонував перетворити Російську імперію на федерацію. На землях, заселених українцями та поляками, усі службовці мали знати мови цих народів. Під час національно-визвольної боротьби 1863 року у повстанській армії усі накази віддавали двома мовами: польською та литовською.

Сераковського захопили в полон і повісили у Вільнюсі. Передсмертну записку дружині він написав на листку, вирваному з Біблії. Зафіксовано, що останніми словами Зигмунта Сераковського, коли він вже стояв на ешафоті, були: «Своєю смертю протестую перед Європою та всім світом проти варварського беззаконня...»