Олександр Лукашенко відзначає свій 10-річний ювілей перебування при владі...
Олександр Лукашенко відзначає свій 10-річний ювілей перебування при владі. У неділю, 17 жовтня, в Білорусі відбудеться референдум, на який винесено питання: чи народ згідний, аби Олександр Лукашенко всупереч конституції втретє обирався на пост президента?«Бацька” знову бушував. Зустрічаючись в Бресті з депутатами таємних парламентських зборів Союзу Росії і Білорусі, він лаяв всіх підряд: Путіна, Фрадкова, митників, журналістів. Засуджував братній сусідній народ за контрабанду товарів через територію його республіки. Звинувачував російських журналістів за очорнювання образу Білорусі і її лідера. Пригадав президенту Путіну образливий намір проковтнути його малу, але горду батьківщину, приєднавши до Росії. Лукашенка можна зрозуміти. На днях виповнюється десять років його президентства, а щастя немає. Хоч було і збереглося все: влада, низькі ціни на газ, за квартплату, «сірий» особистий бюджет білоруського президента, націоналізована промисловість, яка хоч і дихає на ладан, але не продається і не приватизовується. Образливо одне: його не люблять майже ніде — ні в Америці, ні в Європі, ні навіть в СНД. Тільки на батьківщині його ще люблять терплячою, тяжкою, материнською любов’ю. По суті, не розуміючи за що. І так вже давно. Взагалі час біжить швидко. Здається, ще вчора білоруські реформатори агітували свій народ проголосувати за нікому не відомого радгоспного начальника Лукашенка — тільки б проти Кебіча, чекіста і партократа. Куди з тих пір подівся Кебіч? Де тепер мінські ліберали? — не знає ніхто. Лукашенко готується до 10-річного ювілею перебування при владі, а недавно відсвяткував ще одну урочисту дату: Олександру Григоровичу виповнилося 50 років. Час підбиття попередніх підсумків. Підбивати їх легко. В Білорусі найменші пенсії становлять лише 30 гривень на українські гроші, говорять мінчанки Лариса Л. і Сніжана Г. (прізвищ просили не називати). Бояться. Багато людей бідують, а президент витрачає великі кошти на будівництво стадіонів, нових величезних плавальних басейнів та інших спортивних споруд. Він і сам любить стати на лижі, організувати президентський спортмарафон і перемогти міністерських чиновників, пірнути в басейн з чистою водою... А ще запровадив свято ялинки для керівних працівників МВС. Щорічні запрошення отримують перші керівники МВС та управлінь внутрішніх справ областей, як правило, всі запрошені повинні бути з дружинами. Свято продовжується протягом ночі. Спочатку Лукашенко вручає нагороди, грошові премії, а потім, перехиливши кілька келихів шампанського, веде в танок найкрасивіших молодиць, чоловіки яких згодом отримують престижніші посади в МВС або в адміністрації президента. Десять років тому історія Білорусі ніби зупинилася. Сусідні країни, що складали колись Радянський Союз, рушили в різноманітних напрямках: одні — вперед, інші — назад. Білорусь, неначе на машині часу, перенеслась знову в застійні радянські часи. Рівність в злиднях, ізоляціонізмі, психологія обложеної фортеці, провальна економіка, суди над інакодумцями. Десять років, проведені Лукашенком при владі, — це хроніка втраченого часу. Чому так сталося? Сам Олександр Григорович пояснень своїм чудесам не дає. Лукашенко прийшов до влади в той рік, коли населення на значній частині колишнього СРСР уже ностальгувало за своєю загиблою імперією, і Олександр Григорович знайшов тоді правильні слова: «Славянское братство, дружба с Россией, объединение». Дехто піддався на таку спокусу. Трішки пізніше він став інтегруватись з Росією, розраховуючи в цій новій союзній країні виграти президентські вибори у старіючого і хворого Єльцина. А в нові часи, коли в Кремль прийшов молодий Путін, «бацька» ображено заговорив про ціни на газ, про грабіжників-сусідів, які намагаються за безцінь купити його дорогоцінний нафтохімічний комплекс, і про те, що горда Білорусь ніколи не стане 90-им суб’єктом в складі Росії. Він доволі бадьоро пройшов шлях від радянського патріота до патріота Білорусі. Лукашенко ніколи не був справжнім політиком. Всі свої маленькі бої він вигравав криком, скандалом, істерикою, успішно наживаючи ворогів в різних країнах — від Росії до Брюселля. Досягнув успіху він лише в одному, дуже зловісному спецзаході: в ліквідації конкурентів всередині Білорусі. Три роки тому перед виборами в опозиції фактично не знайшлося нікого, щоб поборотися з «бацькой» за владу. Він розміняв півстоліття, але не змінився. Все ті ж промови «о словянском братстве», пристрасть до скандалів і бажання за будь-яку ціну залишитися на троні. Півтора року тому він вже почав розмови про те, що конституція не дозволяє йому обиратися на третій термін, але якщо народ попросить... Нещодавно президент Білорусі Олександр Лукашенко підписав указ про проведення 17 жовтня (у цей день відбудуться вибори до білоруського парламенту) референдуму з питання про внесення змін до Конституції країни. Лукашенко виступив з телезверненням до білоруського народу. «Питання на референдум виноситься одне: чи дозволяєте ви першому президенту республіки Лукашенку брати участь як кандидату в президенти у виборах глави держави?» — заявив білоруський президент. На його щастя, народ Білорусі добродушний і терплячий, а сама його країна, доведена «бацькой» до банкрутства, дуже мала на політичній карті, щоб привернути до себе роздратовану увагу сильних світу цього. Звичайно, за власним бажанням Олександр Григорович не піде, але якщо білоруси того забажають, то він від крісла не відмовиться. Всеволод КУТІВСЬКИЙ.
