Дизельне паливо навесні продавали по 1,37 гривні за літр, а тепер — по 2.70...
У Володимир-Волинському районі білинське господарство «Прогрес», яким керує директор Анатолій Вітрук, є одним з тих, котре не розвалилося, не збанкрутіло. До таких стійких можна віднести ще ССГ «П’ятидні» з Валерієм Дібровою на чолі, ТзОВ «Луга» з Федором Лясніком, деякі інші, в котрих керівники в першу чергу завдяки своєму досвіду, вмінню, енергії, як кажуть, здатні «перти плуга» розваленої економіки. Здавалось би, і керівникам виконавчої влади, і бізнесменам треба б заледве не молитися на цих хазяїв, які залишилися наче на розвід. Тим більше, що уряд весь час декларує, що проблеми села є пріоритетними. Нещодавно лучани (не селяни!) і серед них автор цього матеріалу вийняли з поштових скриньок видання, схоже на спецвипуск — «Волинські аграрники у парламенті» з кольоровими знімками народних обранців. Зокрема, в ньому є підбірка фактів і цифр — «Волинське село відчуває підтримку держави» — про те, скільки коштів витрачено, а ще більше буде виділено наступного року. То чому ж невдоволений цією підтримкою керівник «Прогресу», голова ради сільськогосподарських підприємств району, депутат обласної ради Анатолій Вітрук, з яким відбулася зустріч? На відміну від політиків Анатолій Олександрович оперує фактами з буденного життя, а вони не такі благополучні, як бачаться з столиці. Він не заперечує, що держава дещо робить для сільськогосподарських підприємств, але багато з обіцяного виконується не більше, як на 15—20 відсотків, і то з великим запізненням, за залишковим принципом. Ось його претензії: дотація за здачу великовагового молодняка уже два місяці як не виплачується, компенсації по затрачених мінеральних добривах немає; не отримано фінансову допомогу за здійснення програми селекції. І найголовніше — це проблеми із дизельним паливом, яке навесні продавали по 1,37 гривні за літр, а тепер — по 2.70. «Прогрес» — міцне господарство, на коліна так легко не поставиш. Як вижити слабким господарствам? Анатолій Вітрук, як й інші керівники, добре пам’ятає, як в серпні віце-прем’єр Іван Кириленко обіцяв, що на осінньо-польові роботи буде видано транш на закупівлю пільгового пального. І хоч це мала бути невелика кількість солярки, але все ж знайшлася б можливість виплатити вищу зарплату людям. Обіцяного пального не діждались ні на сівбу озимих, ні на копання цукристих. У вересні і жовтні «Прогресом» було витрачено на пальне 370 тисяч гривень. Для цього було взято в банку «Аваль» кредит під 18 відсотків річних. Обіцянка уряду про те, що господарства сплачуватимуть лише два відсотки, поки що не виконується. Є факти прямо-таки парадоксальні. Коли масово возили цукрові буряки на завод (уже накопано 11 тисяч тонн), то на заправних станціях раптом відмовили надавати пальне, бо «забагато беруть». І тільки погроза оточити АЗС тракторами вплинула на операторів. У той же час на Володимирщині можна бачити, як масово заправляють пальним повні баки польські водії, як “шнуркують” наші бензинові «кур’єри» за Буг і назад. Дивно, але факт: дизельне паливо продається оптом для господарств дорожче, ніж індивідуальним водіям. Нарешті була дана команда з області проплатити гроші за пільгове дизельне паливо. «Прогрес» 11 жовтня ц.р. перерахував майже 40 тисяч гривень і згідно з угодою повинен був отримати його через сім днів. — І ось на 28 жовтня з майже 20 тисяч літрів дизельного палива ми отримали лише 2438 літрів, — розповідає Анатолій Олександрович. — Така ж картина з видачею пального і по району — лише 18 відсотків із запланованого надійшло селянам. Я телефоную начальнику відділу фірми «Укр-Петроль» Андрієві Тимощуку, обурююсь («для чого мені згодом потрібне це пальне?»), а він каже: «Якщо будете зі мною таким тоном розмовляти, то ви пільгове паливо взагалі не отримаєте» — і кидає трубку. Керівник фірми Сергій Ковальчук взагалі на телефонні дзвінки не реагує. Їх уряд призначив оператором, вони мають від цього законний «навар», то хіба можна так чинити з виробниками сільськогосподарської продукції? Анатолій Вітрук з цим питанням звертався до керівників облдержадміністрації, але марно. Розповсюджуються чутки, що він критично налаштований до влади. — Я за те, щоб влада плідно, відповідально працювала, дбала про свого товаровиробника, а не займалася політикою, — каже директор товариства. — Чому доводяться до банкрутства крупнотоварні господарства? Враження таке, що нами керують «грошові мішки», а не обласне управління сільського господарства. Я збираюся подати депутатський запит по зерну, оскільки вбачаю при його продажу зловживання, не обмину і питання з пальним. Чи не пішли кошти, що мали б полегшити життя селянам, зовсім на інші потреби? Олександр НАГОРНИЙ.
