Церква, як відомо, відокремлена від держави. Але вже вкотре її роблять одним із інструментів політичної боротьби...
Церква, як відомо, відокремлена від держави. Але вже вкотре її роблять одним із інструментів політичної боротьби. Церква в політику втручається зараз дуже активно, нерідко нехтуючи думкою своїх парафіян. Хоча, за встановленими канонами, не може брати участі у передвиборній кампанії з підтримки того чи іншого кандидата у Президенти. Церкві заборонено вести агітацію у храмах. І тим більше — з церковних амвонів. «Ще в липні цього року наш Помісний Собор, — зазначив недавно в інтерв’ю «Самостійній Україні» Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет, — прийняв постанову молитися за вибори майбутнього глави Української держави... І ми молимося за те, щоб вибори були справедливими, щоб дійсно Президента обирав народ, щоб Господь просвітив людям розум і послав у їхні серця нелицемірну любов до своєї Батьківщини... Молимося, щоб люди не продавали свою совість...» І зовсім іншу позицію зайняли священнослужителі деяких церков УПЦ, яка є в підпорядкуванні Московського патріархату. Так, у церкві села Залюття Старовижівського району, настоятелем якої є Юрій Гринько, навіть у день виборів активно проходила агітація за кандидата. У прихожан Галини і Надії Скакунів та Галини Власюк спостерігачі вилучили агітаційні матеріали. Всі вони зізнались, що отримали їх з рук касира церкви. Священик Іван Лесищак з села Любохини цього ж району під час Богослужіння (і теж у день виборів) вихваляв одного з кандидатів і закликав голосувати тільки за нього. Потім всім роздавали буклети та листівки. В обох випадках було складено акт про порушення Закону «Про вибори Президента України». Матеріали для вжиття відповідних заходів направлено в прокуратуру області. І, думається, цим фактам буде дано належну оцінку. Розповідають, що у віддаленому селі Хрипськ Шацького району місцевий священик для агітації використовував амвон церкви вже й після першого туру виборів Президента, коли ще не були оголошені підсумки першого туру і дата проведення другого. Роздавали агітаційні матеріали за кандидата від влади і в Свято-Покровській церкві, що в Луцьку, хоча на переконання більшості парафіян, церква — не місце для політичної боротьби. Втім, мабуть, всіх «переплюнули» священнослужителі церков УПЦ Ратнівщини. І не тільки тому, що тут чимало храмів перетворились у перевалочні пункти для агітаційних матеріалів за «правильного» кандидата. Роздавали парафіянам агітаційні буклети, листівки, а також церковні календарі, на яких зображені поруч прем’єр-міністр Віктор Янукович і предстоятель УПЦ митрополит Володимир. Не обійшлось і без чорного піару. У Ратному та деяких селах району хтось розповсюджував провокаційні листівки. Вони — без вихідних даних, розмножують їх за допомогою ксерокса. Ця фальшивка видається за відозву Союзу православних громадян України, хоча зміст її відверто наклепницький. А настоятель Свято-Дмитрівського храму у Гірниках в районній газеті «Ратнівщина» опублікував велику статтю під заголовком «Ходіння по муках». Причому, побачила вона світ за тиждень до виборів. У її автора розрахунок був простий: поки газета дійде до читача, то пасквіль вже ніколи буде спростовувати. Що ж благочинного змусило взятися за перо? Виявляється, «недруги церкви». А ще — боязнь, що «його, «москаля», і «його матінку-церкву знову піддадуть гонінню». Чого б це? У лютому нинішнього року гірниківський храм, якому виповнилось 170 років, згорів дотла. Постало питання про будівництво нової церкви. Але для цього потрібні кошти. На біду відгукнулось багато мешканців Ратнівщини. Не залишилась осторонь і районна влада. Але для завершення будівництва храму потрібні були чималі кошти. Зверталися до багатьох державних мужів, в тому числі й до народного депутата України Миколи Мартиненка, який за останні роки допоміг збудувати багато церков у Ковельському виборчому окрузі. Поїхав благочинний до нього аж у Київ. Підготував листа з проханням виділити кошти. Але там, у столиці, розмову з Мартиненком вів в ультимативній формі. Не одержавши грошей, благочинний тепер у газеті паплюжить кандидата в Президенти. Хіба ж це по-Божому? Адже істинна віра чужа ворожнечі й розбрату, не купується і не продається. Іван КАПІТУЛА.
