Він не цурався ніякої чорнової роботи. Його трудова біографія — хлібороб, шахтар, будівельник. Хліб, тепло, житло... Триєдине, що кожній людині потрібне найперше.
Він не цурався ніякої чорнової роботи. Його трудова біографія — хлібороб, шахтар, будівельник. Хліб, тепло, житло... Триєдине, що кожній людині потрібне найперше. Він, як отой сусід Олексій — інвалід війни: «Одною рукою точить косу, Одною рукою — ходить за плугом. Людину таку не повернеш на сум, З роботою дружить, як з вірним другом». Таким бачив і знав свого сусіда поет-робітник Василь Римарчук. Виколисаний маминою піснею та мальовничою поліською природою, сільський хлопчина відчув смак рідного слова, його красу і силу. А з роками змужніння робота із словом і над словом стали його захопленням і потребою: «У риму й ритм закуте слово, Хай негучне, але своє» — сказав Василь Римарчук в одному із своїх віршів. І оте його негучне, але щире й тепле слово на початку 70-х років минулого століття появляється на сторінках багатотиражки «Будівельник Волині». Наполеглива праця, вдумливе знайомство з вершинними творами української і світової літератури дають свої наслідки. Вірші Василя Римарчука стають досконалішими, розширюється їх тематика. Відтак вони зацікавлюють часописи «Волинь», “Молодий ленінець”, «Слава праці», їм надають свої сторінки колективні збірники «Пісня і праця», «Зорі над Стиром», «Світязь». Із захопленням, з радістю зустрів Василь Римарчук незалежність нашої Вітчизни. В його творчому доробку з’являється цікавий релігійний цикл віршів «Великдень». Поет починає готуватись до видання своєї першої поетичної збірки, та в січні 1996 року зболене серце поета зупинилося. Недовге, але повнокровне, повноцінне життя прожив Василь Римарчук. Із люблячою дружиною народили і виховали четверо дітей. А на могилу його в селі Верхівка Луцького району вже приходять внуки. На жаль, не довелось Василеві побачити свого поетичного первістка. Збірка «Материнське поле» побачила світ у видавництві «Надстир’я» наприкінці 1996 року. Завдяки старанням поетового сина Павла до читача прийшла друга збірка віршів Василя Римарчука з його рукописної спадщини «Вертаюся любов’ю», де зерна дум автора просвічуються краплинами блакиті у високе небо України. Іван ЧЕРНЕЦЬКИЙ, член Національної Спілки письменників.
