24 серпня усім внукам – по «Грушевському»!

Олеся КОВАЛЬЧУК,
заслужений учитель України (с. Жидичин Ківерцівського району):

– Найбільше національне свято зустрічатиму традиційно, сиріч у колі родини і друзів-однодумців. Так само витрачатиму на цю зустріч скромні кошти. Усім чотирьом онукам, як завжди, подарую по «Грушевському» (50-гривневій купюрі – своєрідному символу української державності) та пригощу цукерками. Щоправда, достатньої суми ще не зібрала. Потрібно щось із городини продати, бо літні пенсії пішли на лікування. Через те не зможу цьогоріч розігнатися і на звичний домашній святковий стіл, при розгорнутому в кімнаті прапорі. Натомість планую у відповідному товаристві послухати Тараса Компаніченка, який виступатиме у Луцьку 24 серпня вечірньої пори.

Найперше, звісно, привітаю близьких мені людей. Цього дня ми з дружиною Надією Гуменюк разом з іншими письменниками зустрінемося з читачами, візьмемо участь в автограф-сесії на Театральному майдані Луцька.

Володимир ЛИС, 

письменник (м. Луцьк):
– Не підраховував і не буду, скільки витратимо на святкування Дня Незалежності. У нас чомусь на свята звикли влаштовувати «день наповнення шлунка». Для мене це насамперед свято душі, свято духовної єдності з тими українцями, котрі боролися за незалежність. Найперше, звісно, привітаю близьких мені людей. Цього дня ми з дружиною Надією Гуменюк разом з іншими письменниками зустрінемося з читачами, візьмемо участь в автограф-сесії на Театральному майдані Луцька. І ще цього дня – вдягну вишиванку. Вважаю, що її варто вдягати тільки на великі свята, такі як Різдво, Великдень, 22 травня (день перепоховання Шевченка), Трійця, День Незалежності, День українського прапора, Покрова, День української писемності і мови... Інакше – це просто мода.

Більше цікавих думок читайте на сторінках "Волині-нової" за вівторок, 22 серпня.