«Ти, Льоню, не думай, що нас повісять, а тебе пощадять…»

...В день путчу (19 серпня) до Кравчука зайшли три генерали — Варенніков, Чічеватов, Шаріков… Варенніков радив зайняти позицію ГКЧП як рятівника країни… бо армія в Україні в їхніх руках, а вони вже мають відповідний наказ, який за сигналом з Москви буде реалізований. Це насамперед надзвичайний стан.

Маючи зв’язок з гекачепістами, Кравчук вичікував, геніально залишаючись у безпрограшній ситуації. Це Україна могла програти. Він – ні.

Ось де згодились хитрощі Кравчука. Він відповів, що з Москви ніяких офіційних документів не одержував, треба почекати.

Пізніше до Кравчука зайшли члени Народної Ради… Вони вимагали від нього зачитати заяву про осуд путчу, визнати арешт Горбачова злочином. Кравчук вагався. Вже пізніше Дмитро Павличко розповідав про свою розмову в кабінеті.

— Ти, Льоню, не думай, що нас повісять, а тебе пощадять. Нас повісять на Хрещатику, а тебе — перед Верховною Радою. Йди на телебачення, говори до народу.

Тоді Кравчук таки пішов на телебачення. Але ті, хто його слухав, були розчаровані його аморфною позицією. На вимогу Народної Ради рішуче підтримати Єльцина і Росію, він відповів, що «Україна піде своїм шляхом». Ніякої оцінки заколотникам глядачі не почули…

Кравчук вичікував.

– Історія, — казав пізніше Левко Лук’яненко, — пропонувала йому п’єдестал. Якби Кравчук звівся на повен ріст, ми б і вся Україна  пристали  до  нього. Але, маючи зв’язок з гекачепістами, він вичікував, геніально залишаючись  у  безпрограшній ситуації. Це Україна могла програти. Він — ні.

… Вечірнє засідання 24 серпня розпочалось о 13–й, на годину раніше звичайного. До трибуни за пропозицією Кравчука вдалось прорватись Яворівському. «Давайте скажемо, що сьогодні настав не момент помсти, а момент істини»… Ця мирна передумова трохи стишила залу, і він зачитав проект Акта про Незалежність… Багров, Голова Верховної Ради Криму, пропонує на обговорення відвести кілька днів, а коли одержав відмову, гаркнув: «Я не могу здесь голосовать за независимость Украины!» і демонстративно вийшов. Щоправда, за його прикладом не пішли. Зала знов розбурхана, оголошується перерва. Знов узгодження, консультації… Є гаряча інформація із середовища Гуренка. Там нібито ставлять умову: коли КПУ не буде заборонена, вони будуть «за». «Будем голосовать за независимость, — нібито сказав Гуренко своїм прихильникам, — иначе они нас раздавят».

Накінець Кравчук упевнено йде до трибуни.

— Шановні народні депутати! Більшість і опозиція домовилися з головного питання — про Акт проголошення Незалежності України… Спочатку я зачитаю проект Постанови і Акт… Ставлю на голосування…

Тиснемо на кнопки… Голосування поіменне…

17.57. Критична мить… Довго–довго тягнуться секунди… Нарешті на табло — 321 — «за»! 2 — проти, 4 — утрималось, 21 — не голосував. Ура! Ось він — момент істини! Обіймаємось, витираємо сльози радості. Стільки віків ішла Україна до цієї миті, скільки її синів і дочок поклали свої життя і здоров’я на вівтар  свободи!

Повний текст – читайте на нашому сайті тут – volyn.com.ua.