БУВАЛЬЩИНА: бабусі теж нелегко

Понеділок не в одній родині почався зі сліз: діти починають розуміти, що потрібно звикати до нового життя. Літній відпочинок закінчився, й школи чекають на своїх учнів. З тими, хто вже знає, що таке навчання, — простіше. А ось із першачками біда. Учора вранці на власні очі бачив декількох таких засмучених діток, що в самого стискалося серце й згадувалися шкільні літа. Уявіть собі: бабуся ледь не силою тягне гарненьку дівчинку. Бідолашна — заплакана, з новим ранцем та в лакових черевичках ледь не сідає на землю. І крізь сльози лише повторює: «Я вже ж у школі була. В п'ятницю там усіх побачила. Вже була, не хочу туди знову». А в бабусі вираз обличчя не набагато веселіший: «Наталочко, це було свято, а тепер нам треба ходити до школи щодня». І від цих слів дівча заливається слізьми ще сильніше...