«Все в мене є – немає лише (сестри) Світлани…»
«Слово совісне, слово соняхом радо світиться до людей…» – це рядки світлої пам'яті Василя Гея (1942—2016) — із вірша, присвяченого молодшому колезі по перу Анатолію Махонюку (1962 – 2016). Сьогодні йому виповнилося б 55
До цього сумного ювілею у видавництві «Надстир'я» побачила світ нова збірка верлібрів Анатолія Махонюка «Зірка пливе до світанку». Тут зібрані поезії, які ще не друкувалися. Це й данина пам'яті про брата й сина від сестер та батьків, і неоціненний дарунок усім шанувальникам поезії.
такої сорочки
яку не вспіла
вишити мені сестра
вже ні в кого не буде
Переднє «Слово на згадку» написав письменник Володимир Лис, а завершується збірка роздумами Василя Гея про листи від Анатолія Махонюка, які він отримував протягом багатьох років, «підставляючи плече» молодшому побратимові на нелегкій літературній дорозі.
У понеділок, 11 вересня, о 15.00 в обласній науковій бібліотеці імені Олени Пчілки відбудеться вечір пам'яті поета Анатолія Махонюка (на фото) та презентація його посмертної збірки «Зірка пливе до світанку».
Зігріймо душі соняхом його слова.
«Все в мене є – немає лише (сестри) Світлани…»
(із книги Анатолія МАХОНЮКА «Зірка пливе до світанку»):
*
і стало ім’я
синонімом сльози
*
дихає в спину
порожнеча по ліву руку
де сиділа Світлана
*
такої сорочки
яку не вспіла
вишити мені сестра
вже ні в кого не буде
*
Смерть
не іменник
а дієслово
*
не сестрі до мене
а мені до неї
дорога
*
вишивала хрестиком
один на один
з недугою
*
покоротшала
молитва за здоров’я
і подовшала за упокій
*
на календарях життя
є такі місяці
на яких по сорок днів
*
і тільки тоді
коли не стало сестри
я збагнув
що все в мене є
немає лише Світлани.
