Магія польової стежки
…Не стало польової стежки. Виорали, засіяли. Але стежка пролягла крізь Її душу і залишилася там. Стежку пам’ятають зорі і небо. Земля і час
Ольга ЧОРНА
Стежка бігла через Її мрії. Через вітри і пори року. Через сонячні промені і ночі. Через тумани і дощі. Через людський говір…
Стежка була схожою на рушник, що простелився на обрусі–полі, вишитому житами–пшеницями, маками, волошками, ромашками, конюшиною…
Вона була короткою і найдовшою у світі.
Вела з дому і повертала назад.
Вміла слухати. Розуміла мову космосу і земної дівчинки.
В одному кінці стежки сходило сонце, а в протилежному заходило, стежка щодня прямувала з ранку — до вечора, від обрію — до обрію.
Стежка мала вік. Народилася, жила… Перед тим, як відійти, благословила кожного, хто залишав на ній сліди і слідочки…
І мала магію, бо знала, коли й куди людям треба йти.
Стежка була всіяна молитвами…
Дівчинка неймовірно любила польову стежку. І стежка подарувала Їй величезний скарб — мандри, вклавши долю маленької мрійниці в теплі руки доброго світу…
