У Луцьк приїхала мешканка Донецька архітектор Мирослава Шундерук, як вона сама каже “за ковтком свіжого повітря”...
У Луцьк приїхала мешканка Донецька архітектор Мирослава Шундерук, як вона сама каже “за ковтком свіжого повітря”. Вона щиро погодилася розповісти про виборчі перегони і самі вибори, про життя у Донецьку.
— Які моменти виборчих перегонів вас вразили найбільше? — Між першим і другим туром ми перебували під величезним пресом агітації за Януковича. Мушу сказати, що ще перед першим туром виборів через поштові скриньки ми отримали лише дві пристойні газети та два агітаційні листи “10 шагов навстречу людям” за Ющенка. І все. Перед другим туром нічого позитивного про Ющенка не було. Лише багато брошур і нашвидкуруч зроблених книжечок з карикатурами, пасквілями, з дуже брудною пропагандою проти Ющенка. Коли напередодні виборів я їх принесла до виборчої дільниці і сказала: “Я пришла возмутиться, почему такая оголтелая критика кандидата в Президенты, который победил в первом туре?”, представник комісії дуже розхвилювався і відповів: “Знаете, заберите это все, выбросьте где-нибудь. Я такая же жертва, как и вы”. Майже щоденно по квартирах ходили якісь агітатори, які не представлялися, і розпитували, за кого будуть голосувати, як ставляться до Януковича і до Ющенка. По всьому місту стояли намети за Януковича. До першого туру виборів у центрі був один намет і за Ющенка, де збирали підписи на підтримку опозиційного кандидата. — Як у вас протягом останніх місяців працювали ЗМІ? — “5 канал” відключений дуже давно, я його ніколи не бачила. На першому національному можна дивитися хіба що “Еру”. Агітація на телебаченні була надзвичайно одностороння. Якщо й показували якусь рекламу за Ющенка, то епізодами. За інших непровладних кандидатів ще менше. А все однобоко тільки за Януковича. Афіш надзвичайно багато, особливо в переддень виборів. Я вийшла в центр і аж голова запаморочилася: і вертикальні, і горизонтальні, і це все гігантських розмірів. В другому турі всі стали патріотами Донецька і фанатами Януковича. Звичайно була частина людей, які не хотіли голосувати за Януковича і в першому турі голосували за Мороза. Потім деякі з них проголосували за Ющенка. Зараз офіційно нам дали один процент за Ющенка, я гадаю, що ця цифра повинна бути значно більшою. — Відомо, що за Януковича проводилася активна агітація з боку церкви. — У Донецьку православна церква московського патріархату є основною. Мені дуже прикро і соромно, бо я знаю, що кожен другий священик цієї церкви на Донеччині знайомий з Кримінальним кодексом. Достеменно знаю, що настоятель щойнозбудованого Святопреображенського собору — колишній рекетир зі Слав’янська. У дев’ятому номері журналу “Українська культура” вийшла моя стаття про цей собор. І щоб ви знали — кожен дев’ятий номер цього журналу присвячується щороку Донеччині, жодній області не приділяється стільки уваги. Крім того була агітація з боку УПЦ МП, хоча будь- яка церква не повинна втручатися в політику. Моя знайома – фанатично віруюча православна, напередодні виборів дала мені три гарні кольорові листівки, надруковані на крейдованому папері, на яких зображена ікона архангела Михаїла, а на звороті портрет Януковича та молитва за нього. — За інформацією дуже багато виборців області проголосували між 19 та 20 годинами. Ви спостерігали якусь активність виборців у цей час і коли самі проголосували? — Я була на двох виборчих дільницях — це школа №13 на пр. Освобождения Донбасу об 11-ій годині та о 14- ій на дільниці, що на вул. Ватутіна. Більша частина людей проголосувала до обіду. У Донецьку зараз темніє досить рано, і на темних вулицях їздили автомобілі з гучномовцями і закликали усіх, хто не проголосував, прийти і зробити це. Тому я роблю висновок, що активності у другій половині дня не було. — Ви мабуть проводили непрофесійний власний екзит-пол, розпитували знайомих, які вам могли довірити свою думку, за кого вони голосували? — У першому турі відмічались такі настрої мешканців Донецька на вулицях і в тролейбусах: “К власти приходят бандиты. За бандитов голосовать не будем”. Це говорили прості люди. — Якщо ви знайомі з виборчим законодавством, то чи бачили ви якісь порушення, або те, що, на вашу думку, було порушеннями на виборчих дільницях? — Так. Можу сказати єдине, що мені впало в очі, коли я прийшла проголосувати у другому турі. У списках нашого 100-квартирного будинку було дуже багато відкріплень. Там були якісь позначки, і мені пояснили, що ці всі люди взяли відкріпні талони. На день виборів агітаційної реклами за Януковича вже не було. Єдине, що я помітила, – на критому ринку, де завжди висів український прапор, висів януковський – смугастий біло-голубий. Після виборів був гарний феєрверк. — Мабуть, штаб Януковича вже святкув перемогу... Луганськ це не Донецька область, тим не менше – Донбас. В Інтернеті була інформація, що робітників заводу “Луганськтепловоз” звільнюють, якщо вони не виконують вказівки адміністрації, а вказівка така: взяти з собою обрізки труб та ломиків, загорнувши їх в газети і їхати в Київ. Я не стверджую, що це правда чи ні, але наскільки реальним є те, що прості мешканці Луганська чи Донецька поїдуть у Київ “відстоювати” свій вибір – Януковича? — Про Луганськ я нічого не знаю. Але знаю точно, що напередодні виборів з 20 на 21 листопада з Донецька було відправлено 40 вагонів шахтарів до Києва. — Приїхати — це одне, а провокувати бійки і безпорядки це зовсім інше. — Я не можу однозначно відповісти. Є різні люди. Наприклад, у нас є Макіївка, місто, яке впритул прилягає до Донецька, де проживає зовсім інший контингент – там живе набагато більше українців, яким Україна потрібна. Там є навіть давня Волинська шахта. — А інші міста – Маріуполь, Горлівка... — У всій області розсадником російського шовінізму є саме Донецьк. І все йде звідти. Периферійні міста поводяться спокійно. Що там робиться, я точно не знаю, але бачу, що відбувається в Донецьку. — Як живуть люди в Донецьку, чи зростає їх добробут? — Робітникам бюджетної сфери вже декілька разів підвищували зарплати. Покращення є, але чи це заслуга Януковича? Дуже багато “бомжів” і жебраків, а з іншого боку в центрі міста будуються дуже респектабельні житлові будинки для багатіїв. Ціни в Донецьку набагато вищі у порівнянні, наприклад, з харківськими, тому і їдуть люди за покупками до Харкова. Цікаво, що влада перестала платити зарплатню двірникам, сказали, що гроші пішли на вибори. Ті порозраховувалися і зараз вулиці і двори міста тонуть у смітті. — Як вам у Луцьку те, що ви зараз бачите? — Я не чекала відчути такого революційно-святкового настрою. Там ми ні на яких акціях не були і нічого не бачили. Місто дуже велике і, якщо десь щось відбувається, то мало хто знає про це. — Багато розмов ведеться про те, що влада є кланово-кримінальною. Які думки у Донецьку? — Мене дуже це турбує і мушу про це сказати. Донецьк був дуже бандитським містом раніше, а зараз —особливо. Дійшло до того, що я змушена була купити газовий балончик. І йдучи додому, притискаєш сумку в одній руці, а балончик у кишені тримаєш в іншій. Навіть у нашому будинку, що розташований у центрі міста, відбуваються напади на жінок у під’їздах, виривають сумки. Та й в інших мікрорайонах центру міста почастішали випадки таких грабіжницьких нападів, не кажучи про віддалені околиці міста. Кажуть, що в Донецьку проживають представники 127 національностей і наркоманія є справді інтернаціональною трагедією, яка захопила всі мікрорайони міста, що формувалися з окремих шахтарських поселень. ТРК “Україна” транслювала повідомлення про те, що коли Янукович був губернатором Донеччини, він відвідував Сицилію. На які переговори він туди їздив точно не відомо, але найімовірніша версія, яка ходила серед людей міста, що сицилійська мафія шукає нові ринки збуту наркотиків. — Взагалі, яке відношення у донеччан до “західняків”, до нас? — Ніколи, перебуваючи на Заході, а я виросла в Луцьку і навчалася у Львові, я не бачила ворожого ставлення до “східняків”. І навпаки, проживаючи в Донецьку, я чую ворожі настрої до західного населення України в цілому. Всі ви бандери, всі злочинці і бандити. Найгірше, що ця брехня підігрівається місцевою владою. Взагалі поширюється думка, що Захід України живе і отримує зарплати за рахунок Сходу і, зокрема, Донбасу. Це не суб’єктивна моя думка, це так є. — Чи відчувається у Донецьку якийсь вплив чи тиск з боку Росії? — Так. В Донецьку немає жодної україномовної газети та книгодрукування. Одного разу я зайшла в редакцію газети “Алло” дати приватне оголошення, а мені кажуть, що вони не приймають оголошень українською мовою. Я кажу, що вже обійшла декілька газет і ніде не приймають, і якщо ви не приймете, то я буду трактувати це як дискримінацію за національною ознакою, і мій адвокат порадить мені, що робити і до кого скаржитися. Цікаво, що присутні відвідувачі були на моєму боці. Скінчилось усе тим, що я писала оголошення українською, а працівник газети перекладав російською, але без моєї допомоги він і цього не зробив би. В цілому, коли розмовляєш українською мовою, там на тебе дивляться, як на мавпу в цирку. А взагалі в місті вже є досить великий процент україномовної реклами, також написи на магазинах, а раніше цього абсолютно не було. — Дякую за розмову і за те, що розповідаєте правду про нас своїм друзям у Донецьку. Розмовляв Микола Волошин.
