Заспівали пісні митця, який рибалив у Шеплі, а спочив у Підгайцях

Світлана ЗОЗУЛЯ

Такий вже невблаганний фатум, що відомий український поет, композитор і виконавець власних пісень В’ячеслав Хурсенко відійшов у Вічність саме там, де кілька останніх літ свого короткого 43-річного життя любив проводити найбільше часу – на риболовлі у селі Шепель. Цукровий діабет таки взяв своє 8 вересня 2009 року… Останній спочинок артист знайшов у селі Підгайці, куди й донині приїздять не тільки рідні, а й шанувальники його таланту.

Вчора ж, 17 вересня, на Театральному майдані нашого міста, відбувся перший за ліком фестиваль пісень В’ячеслава Хурсенка. У рамках проекту «Честь маю» його організував Волинський благодійний фонд «Рідна Волинь» на чолі з Дмитром Глазуновим.

Але найбільше таки аплодували легендарному «Світязянину» Анатолієві Говорадлу. Він назвав свого творчого побратима В’ячеслава Хурсенка «діамантом у короні Луцька» і закликав містян шанувати пам’ять про нього.

Перед початком концерту він запросив на сцену вдову співака Ольгу Хурсенко та вручив їй премію імені Бориса Клімчука (присуджену В’ячеславові посмертно) і 10 000 гривень. Жінка не приховала, що використає ці гроші на видання збірки поезій свого талановитого чоловіка.

Музичну частину дійства, яке провела Тамара Гримарович, досить незвично розпочала наша землячка Ірина Котлицька. Бо вона від початку й до кінця зіграла на бандурі мелодію легендарних «Соколят». А фіналіст «Голосу країни», син житомирської землі Артем Кондратюк, зізнався, що саме ця пісня свого часу подарувала йому шанс вийти в фінал згаданого проекту. Хоча для лучан того вечора він виконав «Сповідь» і «Крик белых журавлей». Адже самі «Соколята» прозвучали з екрану в концертному запису їх творця.

Прикметно, що молоді виконавці виступали поряд із зірками української естради, а то й разом із ними: Анастасія Гайдар – із солістом «Чорних черешень» Юрієм Поліщуком, донька винуватця дійства Марія Хурсенко – із Петром Чорним…

До слова, Марія успадкувала не тільки співочий талант свого батька, а і його пісні.

У супроводі колективу «Резус Блюз», вона «зробила» музичний «Ковток вина», поділившись із присутніми, що це – чи не єдиний твір, в якому її згадав батько. І не дивно, адже своє життя він поклав на вівтар творчості.

Присутні підспівували артистам під дощем, сонцем і… під оберегом веселки, даруючи їм щирі оплески, незалежно від звань. Але найбільше таки аплодували легендарному «Світязянину» Анатолієві Говорадлу. Він назвав свого творчого побратима В’ячеслава Хурсенка «діамантом у короні Луцька» і закликав містян шанувати пам’ять про нього.

До слова, наш районний і обласний центр уже має вулицю імені Хурсенка (колишня Московська). Але вірю, що ми колись зможемо прийти  й до пам’ятника співаку …

Поки ж залишалося тільки заспівати разом із Анатолієм Васильовичем знані багатьма слова: «…І я поспішаю до рідного дому, забувши про горе, забувши про втому…». Пісенною кодою фестивалю, режисером-постановником якого був Віталій Іваницький, стала воістину безсмертна «Віра, надія, любов», яку разом заспівали усі учасники й глядачі. Увесь цей час на сцені була і особиста гітара В’ячеслава, яка без нього символічно мовчала.

Варто сподіватися, що на другому за ліком фестивалі проникливі й щирі пісні Хурсенка виконуватимуть ще більше молодих артистів.

Архівне рибальське відео з В’ячеславом Хурсенком дивіться за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=xycF5O3Pfjo

Фото автора.

Відео – Vladimir Orlov.