СКІЛЬКИ МОЖНА ТОВКТИ ВОДУ В СТУПІ?

Чотири роки через чиновницьку байдужість терплять побутові незручності мешканці будинку №10 по проспекту Перемоги в Луцьку
Жильці цього будинку в листі до редакції написали, що вже більше чотирьох років на 7—9-ому поверхах вони кожного дня не мають води шість годин у будні і шістнадцять — у передвихідні та передсвяткові дні. З цього приводу неодноразово писали скарги у різні інстанції, зокрема, міському голові, директору підприємства «Луцькводоканал», начальнику обласного управління у справах захисту споживачів і навіть голові Адміністрації Президента України. На численні скарги і заяви люди одержували відповіді, запевнення, що все буде зроблено.
Ще у вересні 2001 року начальник міського управління житлово-комунального господарства Тетяна Семенюк повідомила, що проведено профілактику і ремонт запірної арматури і водопостачання нормалізувалося. Насправді нічого не змінилося, адже для того, щоб вода постійно доходила до верхніх поверхів, потрібно було відновити роботу насосної станції. Люди знову продовжували писати скарги. На свою скаргу, адресовану в облдержадміністрацію, жильці одержали відповідь за підписом начальника обласного управління житлово-комунального господарства. Відомство запевняло, що відновлюється робота насосної станції підкачки. «Ремонт проводить ТзОВ «Будівельник» і його буде завершено до кінця червня 2003 року.» Однак через декілька місяців виконуючий обов’язки начальника цього ж управління М.Дужик повідомив, що «роботи по подачі холодної води не виконані, бо немає коштів».
І ось лист до редакції, в якому мешканці порушують те ж саме питання. У ЖКП-3, куди я звернувся за роз’ясненням, були здивовані.
— Уже більше півроку від мешканців будинку, що по проспекту Перемоги, 10, не було скарг на подачу води. Ми думали, що там уже все налагодилось, — була відповідь.
Як з’ясувалося, люди вже зневірились, що їх законні вимоги будуть задоволені і перестали звертатись у міські служби. Про це розповідали жильці верхніх поверхів, з якими я зустрівся. За словами Любові Демчук, ні вранці, ні ввечері води немає. Щоб нею запастися, потрібно о шостій ранку наповнити всі ємності, бо незабаром вода зникне. Щоправда, десь о десятій годині на якийсь час з’являється.
— Скільки скарг ми написали, скільки було обіцянок, але нічого не змінилось. Колись працювала насосна станція, підкачка, як її називали, тоді все було добре, — розповіла мешканка 70-ої квартири.
— То вже наша хронічна болячка,— додала сусідка Галина Середюк. — Але що цікаво: як тільки котельня стає на ремонт і нема гарячої води, холодна є майже постійно. Річ у тому, що тоді тиск у водомережі нормальний, але ж так триває якихось два тижні. Дуже потерпаємо у вихідні, передсвяткові і святкові дні, коли тиск низький і тоді практично цілий день у нас немає води. А гроші платимо так, ніби воду маємо постійно.
До речі, у відповіді заступника міського голови, надіслану на скаргу 23 жовтня 2002 року, повідомляється, що «мешканцям, які проживають на верхніх поверхах, буде проведено перерахунок в оплаті за надання послуг по водопостачанню». На жаль, досі цього не виконано.
На всі письмові й усні заяви і скарги підприємство «Луцькводоканал» відповідає, що воно подає воду до будинку, а далі вже за водопостачання відповідає житлово-комунальне підприємство.
— Але ж гроші за воду ми платимо не ЖКП, а водоканалу, з яким маємо договори, — зауважив мешканець 66-ої квартири Костянин Лашин. — До речі, нам нав’язують тристоронній договір, нібито затверджений міськвиконкомом, тобто між жильцем, водоканалом і ЖКП. Але відповідно до Закону про воду і водопостачання договір повинен бути тільки двостороннім, тобто я повинен укладати його з тим, кому плачу гроші.
Більше того, вночі близько шести годин майже в усіх будинках міста на поверхах, вище п’ятого, води немає. Керівники водоканалу пояснюють, що вони не виключають воду, а лише знижують тиск. Але це ж порушення правил водопостачання, адже підприємство не має на це дозволу. Якщо воду подають за графіком, то він повинен затверджуватись міськвиконкомом.
Майстер поточного ремонту житла Ігор Лавренюк добре знає проблеми будинку по проспекту Перемоги, 10. За його словами, там працювала насосна станція, вбудована в будинок. У 2000 році був належний тиск у водопровідній мережі і вода на верхні поверхи доходила нормально. Тоді спеціалісти дійшли висновку, що насосна станція не потрібна і її законсервували. Але наступного року тиск у водомережі знизився і потрібно було «перепросити» насосну. Тому люди почали писати скарги в різні інстанції. Щоб позбутися мороки, тодішній директор ЖКП-3 Василь Солоха погодився з пропозицією одного з керівників «Луцькводоканалу» і за взаємною згодою підприємство демонтувало насосну станцію, запевнивши, що вона буде на балансі водоканалу. Однак «Луцькводоканал» відмовився брати насосну на свій баланс. Про демонтаж станції жильці повідомили в міськвідділ внутрішніх справ. Згодом одержали незрозумілу для них відповідь: «На підставі п.2 ст.6 КПК України в порушенні кримінальної справи відносно Солохи В.В. відмовлено».
Кореспондент «Волині» організував зустріч заступника директора «Луцькводоканалу» Володимира Князя з керівником ЖКП-3 Олексієм Шукаловичем, щоб разом вирішити проблему, яка тривалий час ускладнює життя десятків мешканців будинку. Спочатку Володимир Князь всю вину звалював на житлово-комунальне підприємство, бо воно, на його думку, повинно відповідати за подачу води.
— Ось подивіться, ми склали акт. При перевірці водопостачання в цьому ж будинку тиск низький, а підвищувальна насосна станція розукомплектована, — переконував Володимир Іванович.
На підтвердження сказаного показав листа, адресованого директору ЖКП-3 Шукаловичу і начальнику міського управління житлово-комунального господарства Семенюк. Директор підприємства «Луцькводоканал» бив тривогу: «У зв’язку із справедливими наріканнями мешканців наполягаю терміново вжити необхідні заходи по відновленню роботи підвищувальної станції будинку № 10 по проспекту Перемоги».
З тих пір минуло вісім (!) місяців, але справа з місця не зрушилася ні на крок. Під час зустрічі Олексій Шукалович висловив свою точку зору. На його думку, питання повинен вирішувати «Луцькводоканал», адже жильці платять йому за воду. Не може так бути, щоб через непорозуміння між двома підприємствами терпіли люди. Шукалович дізнався у Львові, що імпортну насосну станцію можна придбати за дванадцять тисяч гривень. До того ж її змонтують спеціалісти підприємства, яке продає обладнання.
— Але в нас і такої суми не знайдеться, — зауважив Олексій Іванович. — Частину грошей ми все-таки виділимо.
Без насосної станції вода на верхні поверхи не підніметься, визнав Володимир Князь. Потрібно скооперувати кошти і водоканалу, міськжитлоуправлінню та ЖКП-3 і таким чином вирішити наболіле питання.
Із запальної дискусії керівників обох підприємств я зрозумів, що вони згодні все зробити, щоб, нарешті, припинився потік скарг від жильців. Справу було б легше вирішити, якби координатором став заступник міського голови Леонід Кирильчук, котрий у виконкомі відповідає за роботу житлово-комунальної служби. За словами заступника директора підприємства «Луцькводоканал», жильцям верхніх поверхів буде проведено перерахунок в оплаті за воду.
Невже і на цей раз усе закінчиться обіцянками і запевненнями?
Любомир ПАХОЛОК.