ГІСТЬ РЕДАКЦІЇ – ВІКТОР ЮЩЕНКО

На наше прохання адресне бюро дало довідку: у Луцьку на вулиці Коновальця мешкає майже повний тезка новообраного Президента України. Ось тільки по батькові — Миколайович. Одного ранку усміхнений луцький Віктор Ющенко завітав у редакцію. Пригляньтесь до фото — він навіть трохи схожий на свого іменитого однофамільця, якого нині знає увесь світ.

— Вікторе, а ви, бува, не родичі? — насамперед поцікавились.
— Мама каже, наче вона чула про родинні зв’язки по батьковій лінії. Але не будемо на цьому наголошувати. Потрібне ж документальне підтвердження. А це зараз зробити непросто. Мій дідусь Іван Ющенко жив із бабусею у селі Попівка Краснокутського району на Луганщині. Їздили до них у гості, коли я був ще зовсім малим. Вони давно повмирали.
Так склалося, що мої батьки 14 років тому розлучилися. Тато залишився у Дніпропетровську, де я народився, а мама квартиру поміняла на Луцьк, забравши нас із собою з моїм старшим братом. Тут ми і тепер живемо з мамою на вулиці Коновальця, а брат Микола вже одружений, має двоє дітей, оселились у дідовій хаті в селі Золочівка на Рівненщині.
— Ти ще не збираєшся одружуватися?
— Є така думка. З коханою дівчиною ми дружимо уже два з половиною роки.
— А з батьком зв’язки увірвалися?
— На жаль. На початку року вирішив розшукати його. Хотілось хоч побачитись. Поїхав у Дніпропетровськ за нашою першою родинною адресою. Довго тиснув на дзвінок. Дверей ніхто не відчиняв. Тоді вийшла сусідка і сказала, що батько помер два роки тому. Нас ніхто про це не повідомив.
Гірко стало на душі. Вирішив пройтися за адресами своїх перших шкільних друзів. Але так нікого й не зустрів. Розчарований, увечері того ж дня сів на поїзд і повернувся додому.
— Отже, ти виріс без батьківської ласки і турботи.
— Це все нам заміняла мама. Нелегко доводилось їй із скромною зарплатою медсестри годувати, одягати, виховувати двох синів. Ми з братом дуже вдячні їй. Та й вона, думаю, не повинна соромитись за нас. Старались її не підводити, не завдавати найменших прикрощів.
— А чому ти більше розмовляєш російською. Може, й голосував за Януковича?
— Та ви що! Просто в Дніпропетровську ходив у російський дитсадок, школу. І в Луцьку продовжив навчання в російській школі № 9. А знаєте — моєю улюбленою вчителькою була там учителька української мови і літератури Наталія Борисівна Ковпак. Дуже вдячний їй за науку і людяність. Шкода, що так і не зумів подолати мовного бар’єру.
— Не переживай. Головне, щоб люди уміли спілкуватися мовою душі. На мітинги ходив?
— Звичайно. І на Театральний і на Київський майдани, постійно дивився “5-ий канал”, усім уже набридло жити в країні брехні, якою влада засліплювала людям очі.
— А що відчував, коли усі довкола скандували: “Ю-щен-ко!”.
— Цього вам не передати. Дрож усього проймала. Я також гукав з усіма, забуваючи деколи, що і я — Ющенко.
— Новий Президент буде займатися країною, а які у тебе інтереси?
— Після школи закінчив Луцьке ВПТУ-2, здобув професію столяра-будівельника. Відслужив армію, трохи відпочив і взявся за діло, яке ми налагодили у спілці зі старшим братом. Займаємось євроремонтами. Заочно навчаюсь на другому курсі Волинського інституту економіки та менеджменту.
— Отже, твоя наречена має роботящого і серйозного жениха.
— На це вже вона повинна відповісти.
Володимир КОВАЛЬЧУК,Святослав КРЕЩУК.
Фото Володимира ЛУК’ЯНЧУКА.