ЧОМУ ЗМЕНШУЮТЬСЯ РЯДИ ВОЛИНСЬКИХ ЕСДЕКІВ?

Виключення міського голови Луцька Антона Кривицького з членів однієї з найпотужніших, а донедавна головної провладної партії — СДПУ(о) — стало для обласного центру і Волині в цілому справжньою сенсацією. Антон Федорович очолював обласну організацію об’єднаних соціал-демократів і був членом політради цієї партії.
Як вдалося встановити з неофіційних джерел, вказівку провести екстрене позачергове засідання політбюро СДПУ(о) начебто дав сам Віктор Медведчук, коли довідався, що вслід за групою депутатів фракцію есдеків у Верховній Раді покинув один з його найближчих соратників Петро Писарчук. Самого Писарчука, правда, не виключили — забракло голосів, чи то повважали, що він покинув фракцію з тактичною метою. А ось під гарячу руку потрапили два члени політбюро і кілька політради, в тому числі й Кривицький.
В середовищі луцьких есдеків довелося почути, що на тому засіданні пролунали слова про те, що, мовляв, ми ледве пробачили Кривицькому йому відстоювання інтересів ЛуАЗу, підприємства Петра Порошенка, пробачили рішення міської ради, де Ющенко визнавався законно обраним Президентом, але це вже остання крапля. І при цьому було продемонстровано ксерокопію із заявою секретаря Волинського обкому СДПУ(о) про ситуацію в країні й області, надрукованою в газеті “Волинь”.
Ми поцікавилися в Антона Федоровича, чи були в нього після того виключення контакти з вищим керівництвом колишньої своєї партії.
— Ніхто мені не подзвонив, не повідомив про те засідання, — сказав Антон Федорович. — Я був дуже здивований, коли мені зателефонувала мій прес-секретар Сніжана Шевчук і сказала, що на екрані телевізора, на каналі “Інтер” в новинах з’явилася біжуча стрічка, де повідомляється, що мене виключили з СДПУ(о). Навіть в колишній комуністичній партії людина проходила певну процедуру, перш ніж виключали, її вислуховували. Тому жодних контактів з керівництвом партії я не мав. Я тільки подзвонив до Бориса Андресюка, відомого народного депутата, і Олега Лукашука, секретаря Хмельницького обкому, членів політбюро, також виключених. Їх, як і мене, не запросили на те засідання і навіть не повідомили про виключення. Те, що трапилося, мусило трапитися, в цій партії не люблять тих, хто виявляє свою думку, свою позицію. На мій погляд, з відкритої політичної партії СДПУ(о) перетворилася у своєрідне “закрите акціонерне товариство”, де контрольний пакет акцій належить двом особам — Суркісу і Медведчуку. Мені дорікали за мою позицію по ЛуАЗу, але ж я виходив з інтересів міста. Вважаю, що коли настає момент істини, треба визначитися — з ким ми? Можна мати ідеї, симпатії до певного політичного діяча чи груп людей, але є народ, треба поважати його вибір, бути з народом. Ніяка ідея, якщо вона не буде підтримана народом, не матиме права на життя.
— Моє ставлення до Кривицького неоднозначне, на що є свої причини, — сказав кореспонденту “Волині” секретар Луцького міськкому СДПУ(о) Олексій Шумик. — Але вважаю, що з ним вчинили неправильно. Як можна виключати людину, не вислухавши її аргументів?
Подібну точку зору висловили і заступник секретаря обкому СДПУ(о) Людмила Слєсарчук та Валентина Копелєва, яка відповідає в обкомі за ідеологічну роботу. На їх думку, саме Кривицькому обласна організація партії завдячує ростом рядів до п’яти тисяч і тим, що до есдеків навернулися ряд районних і міських керівників, знаних бізнесменів.
Зараз же в рядах волинських об’єднаних соціал-демократів відчувається певна розгубленість і навіть розбрід. Подали заяви про вихід з партії керівники Володимир-Волинської міської і районних організацій Микола Савельєв і Василь Ролюк, про це ж заявляли локачинський селищний голова Василь Притула, лідер Камінь-Каширської організації Роман Чечотка, а за нашими даними, керівники також Шацької і начебто Любешівської районних організацій.
У Луцьку ще до Нового року подали заяви про вихід з партії 29 її членів. Це нібито небагато, але, що характерно, переважна більшість з них — це люди, котрі вступили до партії ще у 90-і роки, коли вона не була такою потужною. Серед них і викладач Інституту мистецтв ВДУ імені Лесі Українки Леонід Українець, який був першим головою міської організації СДПУ(о) і, по суті, створював її. За словами Леоніда Калениковича, до такого вчинку його і його колег спонукала позиція керівництва партії, яке зовсім не враховує місцевих реалій. Великий подив у нього і його товаришів викликала вказівка членам партії під час президентської кампанії агітувати не лише за Януковича, а й за такого кандидата, як Дмитро Корчинський. Зараз же в обкому СДПУ(о) виникла проблема і з приміщенням, бо строк оренди закінчується чи й закінчився, а одна справа, коли організацію очолював міський голова, й інша — коли йому на заміну прийде хтось інший.
Щоб якось підтримати бойовий дух своїх волинських соратників, в області перебували кілька представників керівництва СДПУ(о) на чолі з куратором обласної організації з виконкому партії Олександром Волошиним. За словами Антона Кривицького, пан Волошин хотів зустрітися і з ним, але він відмовився. Після невдалої спроби скликати пленум чи то засідання обкому партії київські емісари почали шукати заміну Кривицькому. Як стало відомо з волинських об’єднаних соціал-демократичних джерел, відбулися очні і телефонні переговори керівних осіб есдеків відразу з трьома заступниками голови облдержадміністрації — Олександром Симінським, Володимиром Панчишиним і Степаном Родичем. Їм начебто почергово було запропоновано сісти у керівне партійне крісло на Волині. Та всі чомусь відмовилися від такої честі, і пошуки заміни тривали.
Спробу порозмовляти з паном Волошиним та іншим його колегою з Києва, який не захотів себе назвати, зробив і журналіст “Волині”. Але гості з Києва навідріз відмовилися відповідати на запитання і коментувати виключення лідера волинських есдеків. При цьому пан Волошин попередив: “Не здумайте називати моє прізвище” — і наполегливо поцікавився, хто ж розповів журналісту про його приїзд на Волинь, а його безіменний соратник навіть натякнув, що матиму неприємності, якщо все ж напишу про їхнє перебування. Цікаво, чому про це не можна писати? Якщо про їхнє перебування вже говорили журналісту і рядові, і керівні волинські соціал-демократи.
Що ж до Антона Кривицького, то він заявив, що залишається вірним соціал-демократичним ідеям, про що він говорив ще в 1989 році. Він готовий приєднатися до “демократичної платформи” чи іншого утворення в середовищі об’єднаних соціал-демократів, а якщо буде створена інша партія, яка, за його словами, буде справді сповідувати соціал-демократичні ідеали не на словах, а на ділі, він вступить до неї. Судячи з чуток, які бродять в українському політикумі, чекати лишилося недовго.
Володимир ЛИС.