Будьте крепкі, воїне Урагане!

 

Посвята на 55-річчя коханому чоловікові, люблячому таткові і дідусеві, захиснику Батьківщини із села Скригове Горохівського району

Михайлу Васильовичу
ХАРКІВУ.

Осінь тихо бродить по Волині,
Лист багряний пригортає до грудей.
Ще один громадянин на Україні
Відзначає славний ювілей!

                Непомітно пропливло дитинство,
                Юності опав рожевий цвіт…
                Він у Луцьку, а дружина у Франківську
                На світлинах залишили слід.

Діти і онуки підростають –
Татова опора, радості зоря.
Донька вечорами вишиває
Й нитками мережить почуття.

               Тато вже не вчитель, він – військовий,
               Кожен день іде в смертельний бій,
              Щоб нащадки наші мали волю,
              Щоби знали край славетний свій.

Побратимам впевнено підставить
Дуже, хоч і втомлене плече.
Знають: Ураган в бою не зрадить,
Ворог з поля битви утече.

               У капличці свічка пломеніє,
               Відблиск на іконах мерехтить,
               Що дружина  вишила в надії
               На повернення з воєнних лихоліть.

Знову разом – за столом – родина
Й татко – наш дідусь і захисник –
Твердо потискає руку зятя й сина,
Тільки сум в очах не зник.

                Це нічого, ми любові вогник
                Віддамо з палаючих сердець,
                Бо одна родина, думка, поклик
                Біль і горе знищать нанівець.

Зустрічай ще осеней чимало
На добро усім твори діла.
Ангел-охоронець хай ласкаво
Направляє помисли й слова!

                Мир і спокій хай панує в домі
                І молитва в серці хай живе,
                А святе і вічне Боже слово
                Супроводжує життя Твоє!

З великою любов’ю
дружина Євгенія, син Віталій, дочка Ольга,
невістка Марія, зять Михайло,
онуки Михайлик, Олег і Богданчик.