Рівнянин першим дізнається, чи заколосяться жита на Марсі

На Марс наш земляк не полетить, тим більше і не мріє про таке, бо любить Землю, тож за іншими планетами воліє спостерігати звідси. А от допомогти тим, хто першим освоюватиме чужі світи, охоче погодився.

— Це дійсно здорово. Одне з найцікавіших запрошень, які я коли-небудь отримував, — ​захоплюється новим напрямком діяльності пан Василь.

Українець закінчував школу в Німеччині, потім здобув ступінь спеціаліста у технічному виші в Рівному, який, за словами чоловіка, дав йому добрий старт у житті. Магістерський ступінь здобув у Техаському університеті в Далласі, докторський — ​в університеті Калгарі в Канаді, нині він професор, викладач міжнародного бізнесу в університеті Північної Кароліни.

Наш земляк не дивується такому запрошенню, бо спеціалізується на роботі з міжнародними трудовими колективами, знається на міжнародній психології і менеджменті.

— Зрозуміло, що в таких групах є чимало проблем, але якщо правильно організувати їхню роботу, вона може бути дуже продуктивною, — ​запевняє Василь Тарас, який пройшов жорсткий відбір серед багатьох претендентів і отримав статус поки що позаштатного радника.

За словами Василя Тараса, до 2025 року в NASA хочуть висадити людей на астероїд, до 2035-го — ​перші земляни поселяться на Марсі на деякий час, а в 2050-му планують подорож із квитком «в один бік».

Ініціатором залучення науковців соціальних профілів виступив Базз Олдрін, який був фактично другою людиною, що ступила на Місяць, — ​за три хвилини після Армстронга. Нині 87-річний космонавт звернув увагу на те, що часто через погану організованість колективу NASA втрачає величезні кошти. Тож і вирішив у проекті колонізації Марса удосконалити стосунки.

— У цій групі будуть також люди, які спеціалізуються на стресових ситуа­ціях, конфліктах, комунікації та інших соціальних питаннях. Це величезний проект із залученням представників різних держав як серед членів космічного екіпажу, так і серед тих, хто залишиться тут, на Землі. Можливо, вони працюватимуть навіть у різних краї­нах. Мої знання також пригодились космічній програмі, — ​пояснює рівнянин. — ​Місія на Червону планету — ​це приблизно 9 місяців в один бік та 500 днів на Марсі. Раз на 15 літ буває так, що планета максимально наближена до Землі, тому до неї можна долетіти з мінімальними витратами. Відповідно експедиція триватиме близько 3 років. Не варто відкидати й психологічний аспект польоту, слід врахувати, що космонавти перебуватимуть у замкнутому просторі, тому потрібно бути готовим до виникнення різного роду конфліктів, — ​пояснює свою роль у проекті науковець.

За словами Василя Тараса, до 2025 року в NASA хочуть висадити людей на Марс, до 2035-го — ​перші земляни там поселяться на деякий час, а в 2050-му планують подорож із квитком «в один бік». Основна ідея його колонізації — ​зберегти людство від ймовірного падіння на Землю астероїда.

— 65 мільйонів років тому він знищив 98% життя на нашій планеті. Колись це станеться знову. Було б добре на той час жити не лише на Землі. А чому Ньютон писав свої формули? Чому Галілео Галілей дивився в телескоп? Чому дитина на майданчику лізе на найвищу драбину? Все це є частиною пізнання світу. Може, згодиться не зразу — через 10, 100, 500 років, — ​зазначає Василь Тарас.

Крім того, вчені дослідили економічні вигоди освоєння Марса: його надра багаті на мідь, платину, срібло, золото, вольфрам, уран, реній та інші корисні копалини. Грунти там близькі до земних, на них теоретично можна вирощувати сільськогосподарські культури. А ще тамтешній рельєф схожий на наш: каньйони, кратери, гори, серед котрих найвища в Сонячній системі гора Олімп — ​27 кілометрів (найвища вершина Землі Еверест утричі нижча).

І хоч думки вчених не однозначні щодо успіху колонізації Марса, наш земляк одним із перших дізнається, чи заколосяться жита, чи ростиме пшениця на далеках чужих планетах, чи Земля єдина й унікальна у цілій Галактиці — ​тож потребує бережного ставлення до себе і своїх багатств.