— Не у камерному залі, а сьогодні на площі всенародним віче вшановуємо цю історичну дату,— сказав, розпочинаючи велелюдне зібрання на Театральному майдані, присвячене Дню Соборності України, міський голова Луцька Антон Кривицький...
— Не у камерному залі, а сьогодні на площі всенародним віче вшановуємо цю історичну дату,— сказав, розпочинаючи велелюдне зібрання на Театральному майдані, присвячене Дню Соборності України, міський голова Луцька Антон Кривицький. — І знову, як у дев’яностому році, ми стоїмо на межі важливих державних перетворень. У контексті теперішньої суспільно-політичної ситуації ми повинні добре засвоїти політичний урок і пам’ятати про речі, які звели нанівець рух до здобуття незалежності. За словами пана міського голови, тодішні виразки українського суспільства — політичні й партійні розбіжності, відсутність єдності між регіонами, — характерні і для теперішнього часу. Доречними були й наведені слова В’ячеслава Липинського про те, що “споконвічною перепоною до єднання українського суспільства є тотальне незнання себе самих”. Після виконання Державного гімну України від учасників віча були покладені квіти до пам’ятників борцям за волю і незалежність України Михайлу Грушевському, Тарасу Шевченку, Лесі Українці, центрального монумента на меморіалі Слави, могил генерала армії ОУН Олекси Алмазова і літунів УНР. Про історичні обставини, що склалися на день 22 січня 1919 року, епохальної події, що справді поклала початок відліку новітньої української історії, нагадав голова обласної ради Василь Дмитрук. Він особливо наголосив, що демократичні традиції, як і символіка Української Народної Республіки, успадковані сучасною Україною. Символічним назвав голова обласної ради те, що саме у дні святкування чергової річниці соборності України завершився тривалий, важкий, складний, а найголовніше — легітимний процес обрання глави держави. — Ці вибори наочно підтвердили, що Україну вже безпідставно ділити по Збручу,— сказав Василь Дмитрук. — Ющенко засипав цей міфологічний рубікон української ментальності. Тому хотілося б, щоб представники нової команди, що йде з новим Президентом України, пам’ятали про Майдан та були гідними Майдану. Про те, що після свята настануть нелегкі будні, коли треба буде вирішувати складні проблеми, що лишилися, як спадщина змарнованих літ, незалежності, коли стільки, як і в минулому, “наступали на ті самі граблі”, говорив, зокрема, народний депутат України першого демократичного скликання Верховної Ради Андрій Бондарчук. На уроках недавнього минулого наголосила також голова обласного відділення Союзу українок Любов Ганейчук, уроком єднання назвала вона знаменитий “живий ланцюг” 1990 року від Києва до Львова й Івано-Франківська. — Ми довго виборювали право називатися нацією, називатися народом, право — по обидва боки Дніпра називатися єдиною Україною,— сказав народний депутат України Володимир Бондар. — Тепер ми вибороли це право, без чийогось дозволу, на майданах,— називатися великою Україною. Мільйони українців своїм життям, своєю долею вистраждали це право. Але ця перемога — тільки перший крок до справжнього утвердження нації. Про небезпеку, коли плодами помаранчевої революції можуть скористатися “вічновчорашні” номенклатурники, говорив у своєму виступі депутат обласної ради Володимир Банада. Бо до тієї умовної “колоди”, яку несли учасники помаранчевої революції, наголосив він, приєднуються ті перевертні, які вже “неодноразово перевертали кожуха і повертали картуза”, які вже сьогодні є і в оточенні Ющенка, і біля підмостків волинської влади. П’ятнадцятьма роками розбудови незалежності і водночас сорому назвав час, що минув від вікопомного святкування Дня злуки у 1990 році, один з організаторів Народного руху на Волині Євген Шимонович. Те, що Україна є єдиною, переконаний депутат обласної ради Микола Пасаман, і свідчення цьому, за його словами, передвиборні поїздки волинян, зокрема, у Полтавську й Черкаську області, де їх сприймали, як рідних. Учасників віча порадував змістовним патріотичним виступом Волинський народний хор. Володимир ЛИС. Фото Володимира ЛУК’ЯНЧУКА.
