Володимир Ар’єв – автор резонансних програм про судимості Януковича і беззаконня у Мукачевому, про крадіжки українських родовищ нафти і свавілля міліції, про смерть Гонгадзе і бандитизм під час виборів...
Володимир Ар’єв – автор резонансних програм про судимості Януковича і беззаконня у Мукачевому, про крадіжки українських родовищ нафти і свавілля міліції, про смерть Гонгадзе і бандитизм під час виборів. Його програма “Закрита зона” на “5 каналі” відкриває інформацію, яку не хоче оприлюднювати влада. Недаремно “Закрита зона” Ар’єва визнана одним з найкращих журналістських проектів минулого року не тільки в Україні, а й у Європі – програма стала фіналістом престижного конкурсу “Приз Європи – 2004” у Берліні.
ЧИ Є КОМПРОМАТ НА ЮЩЕНКА? – Володимире, багатьох цікавить, якою тепер буде доля програми “Закрита зона”, коли після перемоги Віктора Ющенка “5 канал”, по суті, уже не вважається опозиційним? – Програма виходитиме незалежно від того, хто при владі. Кожна влада потребує контролю з боку суспільства. В даному випадку представниками суспільного контролю є журналісти. Ми будемо дзеркалом влади. Минулого року ви бачили дзеркало кучмізму. – Щодо нової влади в одному із своїх інтерв’ю Ви сказали: “Коли вони дійсно збираються змінювати Україну, то не знаю, як щодо того, щоб допомагати, але заважати – не варто, бо інакше ми матимемо можливість реваншу”. Ви і далі так вважаєте? – Так. Давайте спочатку подивимося, що зробить нова влада. І адекватно її оцінимо. Помилки на першому етапі будуть. І на них треба вказувати. Але кожен має право на шанс. Кредит довіри ми новій владі дали. А будь-який кредитор не вимагає повернення коштів з відсотками уже наступного дня. – Цікаво, а у Володимира Ар’єва є компромат на Ющенка, Тимошенко, Порошенка, Мороза? Якщо так, то при яких умовах Ви використаєте його? – Я ні на кого не тримаю компромату взагалі. Є об’єктивні дані, інформація щодо діяльності на різних осіб. Вищезгадані особи тільки потрапили у фокус. Будемо стежити за їхніми діями. ЖУРНАЛІСТ – ЛЮДИНА БЕЗ ЗБРОЇ – Знайома, переглянувши у розпал виборчої кампанії Вашу програму про судимості Януковича, сказала: “Я боюсь за нього – це може бути другий Гонгадзе”. Ви часто чуєте такі слова від рідних? Ради чого Володимир Ар’єв йде на ризик? – Чую. Останні два місяці замість привітання знайомі питали: “Ти ще живий?” Аналогій не люблю. Я – не Гонгадзе, моє прізвище – Ар’єв. Рідні теж побоюються за мене – і це нормально. Але моя дружина теж журналіст. Наталка Фіцич, вона була однією із семи журналістів, які звільнилися з «1+1» на знак протесту проти цензури. Ми удвох йшли на ризик, на жертви заради того, щоб подивитися в очі нашій чотирирічній доньці Яринці і сказати: «Батьки зробили все від них залежне, щоб ти жила у нормальній державі». Тепер ми можемо дивитися їй у вічі. – Коли відчували більший страх: під час подій у Мукачевому чи коли збирали матеріал про судимості Януковича? – Коли збирав матеріал про діяльність екс-міністра транспорту Георгія Кірпи. Конспірувалися не гірше за Штірліца. Загалом, планку страху піднімали з виходом кожної нової програми. Раз у раз ставали сміливішими. – Чи телефонували Вам відомі люди після таких програм – ті ж самі Ющенко, Тимошенко? – Вищезгадані – ні. Але мені телефонували колеги і друзі, серед яких є і політики. Ющенко при зустрічах ще минулого року, як і всі люди, яких я зустрічав на Майдані, казав слова подяки за правду, яку ми доносимо суспільству. – А як часто Ви чули погрози на свою адресу і у якій формі? Ви носите із собою пістолет, адже це Вам по закону дозволено? – Погрози час від часу лунали. Раз обіцяли, що шукатиму голову окремо від тіла. Під будинком стояли «братки». Але дякувати Богу, обійшлося. Пістолет не ношу: журналіст – людина без зброї. Ніколи не ходив з охороною. Бо зброя і охоронці – доведено – тільки притягують неприємності. – Якщо не таємниця, скільки найбільше грошей Ви заплатили за інформацію? І перед якою сумою не встояв би пан Ар’єв в обмін на те, що матеріал не піде в ефір? – Не існує такої суми, і я ніколи не йшов на компроміс. За інформацію якось заплатили 400 доларів. Але вона була того варта. “У ЛІЖКО НІКОГО НЕ КЛАВ, АЛЕ ЗАСІДКИ ВЛАШТОВУВАВ” – Володимире, а з ким Ви любите дивитися в ефірі Вашу “Закриту зону” і хто Ваш найбільший і найчесніший критик? Часто виникає бажання переробити все спочатку? – Все – в одному. Моя дружина. З нею дивимося, вона ж найбільше критикує. Переробити все бажання не виникало. А внести корективи – щоп’ять хвилин після початку перегляду: немає в нашій професії досконалих рішень. – Після чергової перемоги – маємо на увазі класну програму – Володимир Ар’єв може собі дозволити грамів 100 – 200 чогось міцненького? – П’ю досить рідко. Вдома бар переповнений, бо не встигаю спорожнити. Коли приношу додому чергову пляшку вина, дружина свариться – нема куди ставити. Але, буває, дозволяю собі і 200, і більше, залежно від компанії. Люблю чисту горілку, витриманий віскі та самбуку. – З телеканалу “Інтер” Ви пішли у день весілля “завідувача темниками”, голови Адміністрації колишнього Президента Кучми Віктора Медведчука. Це випадковість, чи це Медведчук влаштував собі такий весільний подарунок? – Гадаю – випадковість. Це друзі жартували про весільний подарунок. Не шкодував жодного дня, що залишив «Інтер», якому віддав майже сім років життя. – Якою була Ваша дорога на “5 канал” і як народилась “Закрита зона”? – Керівники каналу запропонували робити програму. До того протягом півроку працював як freelancer – те, що у перекладі українською – незалежний від редакції журналіст. Назву “Закрита зона” придумав оригінально – сиділи в барі, думали з режисером Іваном Кравчишиним, як її назвати. Після другого кухля пива пішов у заклад для полегшення. Повернувся до столика з назвою. – А що особисто для Вас буде завжди “закритою зоною”? – Особисте життя. Ніколи не можна лізти у сімейні стосунки, гратися на коханках, сексуальних скандалах, як рівно на національності, кольорі шкіри, релігії тощо. Це – не просто дурний тон, це – за межами професійної етики і моралі. – Який перший компромат в житті зібрав Володимир Ар’єв? Чи доводилось для збору компромату сидіти під водою чи, вибачте, класти когось у ліжко? – Не люблю слова «компромат». Першу інформацію отримав, коли почав займатися журналістикою у 1993 році. Під водою жодного разу не сидів, тим більше в ліжко не клав – це огидно. Але засідки влаштовували – сиділи з камерою по кілька годин навпроти об’єкта зйомки. – Коли саме відчули, що журналістика – це Ваше? Якби не журналістика – то що? До речі, у Вашій біографічній довідці довелось читати навпроти графи освіта – “н. вища”. Це незакінчена вища? – Коли складалася довідка – ще вчився в Київському університеті ім. Шевченка. Тепер – вища. Щодо журналістики визначився, коли вчився на фізика в тому ж університеті. Розумієте, це треба відчути покликання, бажання, нестримне прагнення правди, яку треба доносити людям. А якби не журналістика, то все одно став би журналістом. Попри все. Це – моя професія. – Якщо не помиляємось, Ви не вмієте водити авто. Вважаєте це своїм мінусом? І взагалі, які мінуси є у журналіста Володимира Ар’єва і в людини Володимира Ар’єва? – Не вмію водити і дуже цим засмучений. Планую якнайшвидше піти в автошколу і здати на права. Мені вночі сниться, що я за кермом. Мінусів багато, як у кожної людини. Як у керівника програми – відчуваю, що не вистачає менеджерського досвіду, самоорганізованості, терплячості до членів команди. Намагаюся з цим боротися. Як у людини? Не вистачає самокритичності. – Володимире, перемогу помаранчевої революції Ви вважаєте і своєю особистою перемогою? – Це – народна перемога і тільки народна! Просто я в неї зробив власний, багато хто каже, що важливий внесок. Олександр ЗГОРАНЕЦЬ, Василь УЛІЦЬКИЙ.
