“Лікарі мене згвалтували”, – вважає Марія Карп’юк, якій медики, рятуючи життя, перелили 20 літрів крові від 60 донорів. Жінка є віруючою церкви Свідків Єгови і відмовляється від переливання крові з релігійних переконань.
“Лікарі мене згвалтували”, – вважає Марія Карп’юк, якій медики, рятуючи життя, перелили 20 літрів крові від 60 донорів. Жінка є віруючою церкви Свідків Єгови і відмовляється від переливання крові з релігійних переконань. ВРЯТУВАЛИ… ВСУПЕРЕЧ ВОЛІ? Коли одразу після родів Марія Карп’юк помітила, як біля неї заметушились лікарі, а в очах стало двоїтись, то найперше, що вона попросила – не переливати їй кров. Це прохання було останнім перед тим, як жінка знепритомніла. До слів Марії Карп’юк лікарі не дослухались і перелили їй 10 літрів еритромаси, для виготовлення якої треба двадцять літрів крові або 60 кровоздач людей. Те, що відбулось, кожен потім назвав по-своєму: лікарі – порятунком життя, а Марія Карп’юк – згвалтуванням. – Коли я прийшла до тями, то кров ще капала. Я зрозуміла, що над моїм тілом поглумились. Мене згвалтували, – каже вона. Марія Карп’юк належить до церкви Свідків Єгови. Віра забороняє їй переливати кров. Навіть якщо це загрожує смертю, свідок Єгови повинен вибрати смерть, але не дозволити перелити собі донорську кров. Тому у кожного віруючого цієї церкви з собою завжди є документ, виданий церквою – “Жодної крові”. Це посвідчення засте-рігає медиків від переливання крові “навіть якщо лікарі вважатимуть це необхідним для збереження життя або здоров’я”: “Я погоджуюсь на будь-який ризик, що може виникнути через мій вибір альтернативного лікування. Я звільняю усіх лікарів від відповідальності за будь-які негативні наслідки моєї відмови від крові, якщо вони надавали мені іншу повноцінну кваліфіковану допомогу”. – Тоді, після родів, а то був 99-й рік, у мене було таке посвідчення, – розповідає Марія Карп’юк. – Але лікарі на це не зважали і робили що хотіли. Не послухали ні моїх братів і сестер по вірі, ні мого чоловіка, який хоч і не є свідком Єгови, але дав розписку, що звільняє лікарів від відповідальності. – Тобто якщо стоїть питання: або вам переливають кров, або ви помираєте, ви… – Я вибираю смерть, бо знаю, що якщо помру, то воскресну. Біблія наказує стримуватись від крові. І крім того, у таких випадках завжди є альтернатива – це замінники крові. ПЕРЕЛИВАННЮ КРОВІ ІСНУЄ АЛЬТЕРНАТИВА Справді, існує багато замінників крові. Найважливіший і найдорожчий серед них – “Перфторан” (або “голуба кров”), який заміняє еритроцити, що здатні переносити кисень. У більшості випадків препарати з натуральної “живої” крові (яку, до речі, у цільному вигляді медицина переливати забороняє) можна замінити штучними. Проблема тільки в тому, що цих препаратів медики майже не мають. Станції переливання крові за рідкісними винятками не роблять запасів “Перфторану”, літр якого на сьогодні коштує майже дві тисячі гривень. А в 99-му році, коли виникла термінова потреба у переливанні Марії Карп’юк крові, найближчим місцем, де можна було знайти цей препарат, був Львів… – Ситуація була критичною, – згадує Володимир Середюк, завідуючий станцією переливання крові Нововолинської міської лікарні, який брав участь в операції. – За сімнадцять років моєї роботи це був перший випадок, коли спостерігалась така масивна кровотеча… – Наші брати просили аналізи, щоб можна було зі Львова привезти потрібний препарат. Там була напоготові машина, але лікарі не реагували, – каже Марія Карп’юк. Свідки Єгови самі почали створювати запаси замінників крові. У цій церкві існують спеціальні комітети по зв’язках з лікарнями. Але свою діяльність вони спрямовують не тільки на створення запасів “штучної крові”, а й на активну пропаганду “безкровного лікування” з використанням замінників крові. У своїй відмові від переливання крові представники цієї церкви керуються релігійними переконаннями – вони по-своєму тлумачать певні місця у Біблії, і кажуть, що у Святому Письмі є наказ відмовитись від крові. “Ми жодним способом не повинні приймати у свій організм чиєїсь крові або й власної, якщо вона якийсь час зберігалась поза тілом”, – застерігають свідків Єгови в одній з брошур “Вартової Вежі”. І як додатковий аргумент відмови від переливання крові наводять численні приклади, коли через кров лікарі заражали пацієнтів різноманітними хворобами, в тому числі й СНІДом. Дійсно, ні для кого не секрет, що контроль за якістю донорської крові є далеко не ідеальний. Усі ще, напевне, пам’ятають, як нещодавно практично по всіх телеканалах розповідалось про Юрія Чоботаря з Кіровоградської області, якому суд зобов’язав відшкодувати мільйон гривень місцевою районною лікарнею за завдані матеріальні збитки та нанесену моральну шкоду, причиною яких стало зараження чоловіка вірусом СНІДу при переливанні йому донорської крові. І тут лікарі – на боці свідків Єгови. Адже лікування з використанням “штучної крові” зводить до мінімуму ризик зараження. Але це у теорії. На практиці ж, принаймні поки що, дорогого “Перфторану” під рукою найчастіше просто не виявляється. Зараз на території області тільки у Луцьку та Нововолинську є запаси цього препарату – усього приблизно три літра (причому два літра вперше закупила за свій кошт Нововолинська станція переливання крові). Коли Марія Карп’юк народжувала, медики кажуть, що її життя врятували 20 літрів крові. А на Волині кількість свідків Єгови – близько півтори тисячі… ЯК ЧИНИТИ ЛІКАРЕВІ? Тож цілком можливим є варіант, коли буде потреба вливати пацієнту-свідку Єгови донорську кров всупереч його заборонам. Як діяти в такому разі лікарям? Те, що лікар у такому випадку повинен стояти і дивитись, як помирає пацієнт, на перший погляд, здається абсурдним. Однак багато лікарів є категоричними: людина сама собі господар, і якщо вона відмовляється від лікування, то чого мене повинні цікавити її проблеми? Я не маю права йти проти її волі. В реальному ж житті нерідко буває по-іншому. Коли у тебе на операційному столі помирає молода людина тільки тому, що відмовилась від єдиної – на думку лікаря – можливості врятуватись… Василь Барбак, лікар-уролог обллікарні, який в області одним з перших почав “безкровні операції”, коли застосовувались кровозамінники, зізнався, що для себе рішення так і не прийняв: – Я не готовий сказати, як би я чинив у ситуації, коли людині необхідно переливати кров, а у мене нема кровозамінника, а натомість є документ від пацієнта, який забороняє переливати кров. Це важке моральне рішення. Краще хай таких ситуацій не буде, – каже лікар і тричі стукає по столу… Коли ж такі ситуації трапляються, свідки Єгови навіть подають на лікарів у суд. Як пояснив нам юрисконсульт обласного Центру здоров’я Олег Кідиба, суто про відмову від вливання крові в офіційних медичних документах не сказано нічого. Але у статті 49 “Основ законодавства України про охорону здоров’я” від 19 листопада 1992 року чітко написано: “У невідкладних випадках, коли реальна загроза життю хворого є наявною, згода хворого або його законних представників на медичне втручання не потрібна”. Здавалося б, усе зрозуміло – переливання крові цілком підпадає під “медичне втручання”. Однак вже в наступному абзаці читаємо: “Якщо відсутність згоди може призвести до тяжких для пацієнта наслідків, лікар зобов’язаний йому це пояснити. Якщо і після цього пацієнт відмовляється від лікування, лікар має право взяти від нього письмове підтвердження, а при неможливості його одержання засвідчити відмову відповідним актом у присутності свідків”. А от у Цивільному кодексі, який вступить у дію з 1 січня 2004 року, нічого про таке письмове підтвердження нема, написано тільки: “У невідкладних випадках за наявності реальної загрози життю фізичної особи медична допомога надається без згоди фізичної особи або її батьків, усиновлювачів, опікуна, піклувальника.” Тобто, згідно з Цивільним кодексом лікарі, очевидно, отримають ширші повноваження. * * * …Нещодавно Марії Карп’юк видаляли нирку – оперував її Василь Барбак. Цього разу вдалось обійтись “без крові”. І зараз 38-річна жінка мріє якомога швидше вилікуватись і повернутись на роботу – в дитячий садочок села Тишковичі Іваничівського району. Про свою роботу вона говорила з особливою теплотою – працює там з першого свого робочого дня. Тому й засумувала вже. Як і за своїми власними дітьми. Їх у неї троє. Троє синів. Коли мова зайшла про них, не могли не задати цього запитання: – Маріє Віталіївно, як кажуть, не дай Боже, але ви погодитесь на переливання донорської крові для своїх дітей? – Нізащо, – каже мама трьох дітей і знову починає аргументувати свій вибір…
ПЕРЕЛИВАННЯ КРОВІ: А ЯК У НИХ?
Павло Ангелуца, кандидат медичних наук (Брізбен, Австралія): “Мені, як родинному лікареві, доводилося неодноразово підписувати спеціальні завчасно подані заяви свідків Єгови та портативні карточки (які вони носять разом з правами водія) про те, що вони категорично відмовляються переливати собі кров або медичні препатати, виготовлені з людської крові, навіть якщо вони можуть внаслідок цього рішення померти. Однак, австралійський закон не дозволяє свідкам Єгови заборонити переливати кров їхнім дітям. До речі, при прийнятті до австралійських лікарень хворим на руку одягають спеціальну бірку-браслет, де поруч з віком та адресою вказується і релігія пацієнта. Така ж бірка приклеюється на кожну сторінку історії хвороби.” Василь УЛІЦЬКИЙ, Олександр ЗГОРАНЕЦЬ. Фото авторів. На фото: Марія Карп’юк постійно носить з собою посвідчення «Жодної крові».
