Життя у танці
У Волинському державному училищі культури і мистецтв імені Ігоря Стравінського пройшов творчий вечір викладача хореографії Зої Михайловської з нагоди її 65-річчя, який ювілярка назвала «Моє життя, мов танцю вихор».
У свій день народження Зоя Никанорівна подарувала гостям чарівний танець, немов стверджуючи: такою має бути жінка у 65. Витончена, тендітна, запальна й енергійна мама трьох дітей і нині зриває шквал оплесків.
Любов до мистецтва їй прищепили в родині, обдарованій багатьма талантами. Тут завжди панувала атмосфера українських народних традицій. У селі Міжгір’я Локачинського району ніхто краще за бабусю Афанасію Федосіївну і дідуся Йосипа Леонтійовича не співав і не танцював. Лещуки влаштовували вечорниці, ставили вистави, які демонстрували й у сусідніх селах. Тож іще в дитинстві Зоя Никанорівна вирішила: її доля буде пов’язана з танцем. Зоя Михайловська вступила до Луцького училища культури, далі – до Київського державного інституту культури імені О. Корнійчука. У 1974 році вона повертається до Луцька і стає викладачем хореографії в рідному училищі.
Прищеплює любов до прекрасного дітям, організувавши свою хореографічну студію класичного танцю «Терпсіхора», яка вже п’ять років успішно працює у Луцькому навчально-виховному закладі № 9. А ще Зоя Михайловська започаткувала відзначення в місті Міжнародного дня танцю, свято класичного танцю. З ювіляркою спілкувалася Мирослава Козюпа.
