Міліції немає, а традиції залишилися

Змінилася назва структури, новоутворена поліція зміцніла матеріально-технічною базою, а ось люди, які присвятили міліцейській службі своє життя, залишилися людьми: члени Горохівської районної громадської організації пенсіонерів МВС України «Ветеран» уже десятки років дорожать честю поважати один одного до сьогоднішнього дня. Найстарша у цьому товаристві – колишній бухгалтер райвідділу Зоя Олексіївна Барвінська, якій у лютому виповниться 86 років. Наймолодший ще не так давно оперуповноважений кримінального розшуку Федір Огроднічий невдовзі відзначатиме своє 41-річчя, проте завдяки взаємоповазі у «Ветерані» чоловіки і жінки різного віку спілкуються між собою так само невимушено і щиро, як і в часи своєї служби: сумують, наче родина, коли йдуть за домовиною останньою дорогою колег, вітають одні одних із сокровенними подіями, неодмінно допомагають коштами, якщо вони комусь потрібні на лікування чи в іншій біді, разом їздять на екскурсії, на відпочинок до Світязя і в купіль у джерелі святої Анни… Протягом двох років представники горохівського «Ветерана» з товаришами по служби всієї України відстоюють своє право на перерахунок пенсій у столиці, у Луцьку, на Ковельщині. Словом Горохівська районна громадська організація пенсіонерів МВС України «Ветеран» приємно дивує район та область своїм оптимізмом. І по чисельності  зосталася таким собі колишнім райвідділом, керівництво яким більше шістесяти ветеранівців довірили колишньому начальнику Горохівського РВ УМВС  України у Волинській області підполковнику міліції Ігореві  Богоносу.

 

 

Довіру лідер виправдовує з честю офіцера.  По-перше, шанує напрацювання свого на жаль, уже покійного попередника Степана Гладуна і попри професіональну адвокатську діяльність та членство в раді адвокатів Волинської області безкорисливо займається названою вище громадською роботою. В усіх справах радиться з «сімкою» - колегами, обраними в раду  на загальних зборах. А чотири роки тому про життя організації її «вождь» (так жартома друзі називають Ігоря Михайловича її члени) запропонував розповісти на взірець іншим в ілюстрованому журналі. Дітище «Ветеран» Горохівщини» видали тиражом 300 примірників за власний бюджет, який формують членськими внесками.

… Непомітно швидко закінчуються кожного року ця зустріч. Однак «Ветеран» не засмучується – ще довго живе згадкою про неї. І бажанням неодмінно зустрітися в повному складі у прийдешньому році.

Усі ці роки працівники української міліції, шанують традицію збиратися наприкінці року, щоб вшанувати своє професійне свято, яке не вважають колишнім, бо в його години завжди бачать себе, наче в дзеркалі: без сивини, на службі, в формі, у засідках поруч одні одних…  Дільничні і оперуповноважені, даїшники та ІТТешники, ДЕСБЕЗівці і чергові, слідчі і водії, представники інших служб років міліції, вдови міліціонерів,  залишивши домашні справи, нещодавно знову звично зійшлися і з’їхалися з багатьох сіл району у приміщення вже Горохівського відділу поліції ГУНП у Волинській області, в якому кожен прослужив десятки років.  В актовому залі ветеранам міліції  зичили здоров’я і достатку начальник Горохівського відділу поліції ГУНП України у Волинській області полковник поліції Сергій Поторась, голова районної організації ветеранів України Михайло Харків і Ігор Богонос. А потому усім складом поспішили у Свято-Миколаївський храм міста Горохова на молитву за померлими колегами. Їх у списку уже майже сорок. Напевно, радіють на небі душі, почувши, як настоятель Свято-Миколаївського храму міста Горохова о. Роман Янів вже багато років поспіль у цю зимову пору зворушливо почитує їх імена на прохання живих колег. Потому каже мудру проповідь і називає прихід товариства офіцерів у храм виконаним з любов’ю до ближнього християнським обов’язком.

 

 

Після панахиди підходимо до кожного пам’ятника. Хтось, задумавшись до срібла сльози, торкається викарбуваних на них лиць рукою, хтось каже добре слово про померлих, інші згадують їх живими… Часу на ті спогади не жалкують, хоча дошкуляє пронизливий вітер… Подумалося, що такі миті, напевно, найсильніше єднають ветеранівців  своїм духовним змістом.

Неодмінно дочікується цього дня міліціонерів колишній дільничний інспектор міліції Володимир Грушковський. 70-річний чоловік вже майже 15 років не може самотужки ходити, але завдяки відвідуванням колишніх колег живе повноцінним життям організації.

… Непомітно швидко закінчуються кожного року ця зустріч. Однак «Ветеран» не засмучується – ще довго живе згадкою про неї. І бажанням неодмінно зустрітися в повному складі у прийдешньому році.