Уявити, як почували себе рядові Віталій та Володимир Клички у казармі, не просто. Згадується прислів’я про слона в посудній лавці... Якщо військову форму якось можна було ще відшукати для богатирів, то як бути зі стандартними койками?
Уявити, як почували себе рядові Віталій та Володимир Клички у казармі, не просто. Згадується прислів’я про слона в посудній лавці... Якщо військову форму якось можна було ще відшукати для богатирів, то як бути зі стандартними койками? І все ж спортивна кар’єра братів розпочалася саме із казарми. Це сталося тому, що їхній батько майор Володимир Родіонович Кличко на початку 90-х років проходив службу в Київському штабі військово-повітряних сил. Віталій ще до армії з успіхом займався кікбоксингом. У таких здібних хлопців служба тоді була одна — у спортроті. Там вирішили з Віталія ростити чемпіона з боксу. Молодий тренер Володимир Золотарьов поставив завдання перед батьком слідкувати за режимом, харчуванням сина і щоб він о 23-ій годині був у ліжку. Через кілька місяців Віталій попросив тренерів, щоб “приписали” до нього і молодшого брата Володимира. Його оглянули, перевірили в змаганнях і направили в броварську школу-інтернат “Олімпійські резерви”. Через два роки змужнілий Володимир повернувся в Київ. До Олімпіади в Атланті готували Віталія, а потрапив туди Володимир. Сталося це через недогляд тренерів. Віталій трохи прихворів і, щоб якнайшвидше вилікуватися, вжив якийсь азіатський препарат. І на попередньому ліцензуванні проба показала наявність ліків, не вказаних у медичній картці. Щось доводити було пізно і почали поспішно готувати “дублера” — Володимира. Віталій почав готуватися до змагання з кікбоксингу на першість світу. Але в той же час треба було виступати в боксерських змаганнях на першість Збройних сил. Росіяни й досі з приємністю згадують, що в бою з відомим нині Олегом Маскаєвим тренер Віталія викинув рушник... Річ в тім, що Віталій працював лише однією рукою, інша була травмована. Володимир став олімпійським чемпіоном з боксу, Віталій — чемпіоном світу з кікбоксингу (до речі, шість разів захищав цей титул!). А небувале спортивне сходження українців на професійному рингу розпочалося в Німеччині. Неодноразово порівнювався потенціал братів: хто з них сильніший? Вони однозначно заявили, що битися на рингу один проти одного не будуть. Отже, це питання ніколи не буде з’ясовано. Цікавою є характеристика можливостей братів Кличків німецького тренера Фріца Здунека. — На початку Віталій залишався в тіні свого брата,— розповів він,— оскільки в нього, мабуть, менше природного таланту. Володимир є крупнішим за Віталія. Однак у Кличка-старшого — чудова реакція, в нього швидкі рефлекси. Віталій виробив власний стиль ведення бою та, зокрема, завдавання ударів. Мені здається, що Віталій є цікавішим за свого брата. Цілеспрямована і важка робота дала йому змогу здобути великий успіх. Однак я не відкидаю того, що Володимир сягне своїх попередніх успіхів. До речі, тренер вважає, що успіх демократії в Україні стимулював Віталія в бою з англійцем Вільямсом. Обидва Клички якоїсь миті хотіли кинути все і вирушити в Україну, щоб підтримати демократичний помаранчевий рух. Олександр НАГОРНИЙ.
