Білорус переклав західнополіською говіркою Святе Письмо
Книгу, видану невеличким накладом, лише 200 примірників, отримав декан факультету філології та журналістики СНУ імені Лесі Українки Юрій Громик
Про це кандидат філологічних наук, доцент кафедри історії та культури української мови написав на своїй сторінці у «Фейсбуці».
«Федір Данилович Климчук із Мінська, уродженець поліського села Симоновичі на Берестейщині, переклав нашою західнополіською говіркою Святе Письмо, інформує Юрій Громик. – Переклад записано традиційною білоруською графікою (читати легко!), але особливості говірки передано досконало. Ось уривок. Як на мене, вельми цікаво!», - написав він.
82-річний вчений з Полісся донині згадує три заповіді свої матері: Перша – Не вбивай. Друга – не кради. Третя – не забувай рідної мови.
Федір Климчук займався перекладом тривалий час. За його словами, у всьому світі на діалектах не тільки говорять, а й пишуть, видають газети, журнали і книги. Якщо на діалекті існує література, то це вже – мікроязик. Федір Данилович задумався, а що ж західно-поліський діалект? Чим він гірший? І взявся за роботу. про це пише сайт "Просвіт".
За переклад Нового завіту Федір Данилович брався неодноразово. На початку 1980-х перекладав, але залишився незадоволений. Відволікався. Брався заново. Займався перекладом таємно, не хотів передчасних зауважень. Розповів тільки своїм батькам – матері Анастасії і батькові Данилу. Кожен переведений шматочок зачитував їм ввечері, перевіряв. Якщо скажуть: «Ні, ми так не говоримо», – переробляв. Скажуть: «Так, так ми б і сказали», – залишав.
82-річний вчений з Полісся донині згадує три заповіді свої матері: Перша – Не вбивай. Друга – не кради. Третя – не забувай рідної мови.Забувати рідну мову – страшний гріх, – каже Федір Данилович. А ще науковець зізнається, що робота додає йому сил і здоров’я.
– Увечері перед сном перевів – всю ніч хороший сон буде. Піднялася температура – замість таблетки перевів трохи Євангеліє – полегшало, – додає, що за добру роботу балував себе перед сном цукеркою або медом.
Мудриці́ з зы́ходу прышлы́ поклоны́тысь Ісу́совы
Як роды́вся Ісус в Выфлые́мы Іуде́йському пры царе́вы Іродовы, прышлы в Йірусалым мудрыці з зы́ходу і пытають:
“Дэ цар Іудейськый, шо родывся допі́ро? Бо мы бачылы Ёго зорю на зыходы і прышлы поклонытысь Ёму́”.
Почувшы гэ́тэ, цар Ірод рострыво́жывся і ввэсь Йірусалым ра́зом з йім.
І зобра́вшы всіх пэршосвяшчэ́ннікув і кніжныкув людськы́х, пытався в йіх: “Дэ повы́дён родытысь Хрыстос?”
Воны ж сказалы ёму: В Выфлыемы Іудейському; бо в пророка напысано так:
“І ты, Выфлыем, зымня́ Іу́дына, нычым ны горі́шый за воево́дства Іудына, бо с тыбэ́ вы́йдэ Вырхово́дэць, Якый вы́ратуе народ Мий Ізраільскый”.
Тоды Ірод, тайно склы́кавшы мудрыців, вы́выдав в йіх, колы зыйшла́ зоря.
І послав йіх у Выфлыем, і сказав: “Ідітэ, добрэ розвідайтэ про Дытыну і, як на́йдытэ, ознаймі́тэ мыні, шоб і я міг пойты поклонытысь Ёму”
Воны выслухалы царя і пошлы. І от, зоря́, якую воны бачылы на зы́ходы, йшла пырыд йімы, по́кы нарэ́шты прышла і остановылась над тым місьцем, дэ була Дытына.
Пубачывшы ж зорю, воны нымаві́сты як зрадні́лы.
І зайшовшы в хату, пубачылы Дытыну, з Марійію, Ма́тырыю Ёго, і впавшы на коліна, поклонылась Ёму; і открывшы скарбы, пудныслы Ёму свойі дары: золото, ладан і смірну.
Йім в сні об’явылось, шоб ны воро́чалысь до Ірода, і воны гы́нчыю дорогыю пошлы в свою сто́рону.
