Здавалося б, на чотирнадцятому році після розпаду Радянського Союзу вже всі визначились з місцем проживання, громадянством, а, отже, і впорядкували свої основні документи. Тим часом, це не так...
Газета «Волинь» не раз зверталась до висвітлення проблеми, яка з’явилась після розпаду Союзу. Мається на увазі громадянство і всі ті перипетії, з якими доводиться стикатися нашим землякам, які повернулися на батьківщину з Росії чи іншої союзної республіки. Ті, хто на момент проголошення незалежності жив в Росії чи Білорусі, Казахстані, автоматично ставали громадянами цих країн. А от для того, щоб набути українське громадянство, їм потрібно було вийти з цього іноземного громадянства, зібравши відповідні документи і заплативши передбачену суму. І хоч, здавалося б, на чотирнадцятому році незалежності проблема ця вже менш актуальна, все ж ще й сьогодні в редакцію надходять листи, автори яких стали «чужими в своєму селі». Ось і наш читач з Качина Камінь-Каширського району П.П. Цимерман, як сам заначив, вже другий раз за останні п’ять років пише в редакцію з приводу цієї ж проблеми. П’ять років тому після роз’яснення в газеті, судячи з розповіді чоловіка, він зібрав усі документи для того, щоб одержати тимчасову посвідку. Але тоді чомусь (не пояснивши причину, як зазначає автор) начальник паспортного відділення райвідділу внутрішніх справ не прийняв ці документи. І взявся він знову за збір різних довідок аж тепер, коли досяг пенсійного віку. На цей раз в районі документи прийняли, але... повернули їх з Луцька. «Виявляється, щоб одержати тимчасову посвідку, — дивується П.П. Цимерман, — треба зробити російський закордонний паспорт, а за оформлення цього документа треба знову платити близько 170 гривень...» З цим листом я познайомила інспектора відділу в справах громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб УМВС України у Волинській області Тетяну Гаврилюк. — Хоч уже чотирнадцятий рік ми живемо в незалежній Україні, — говорить Тетяна Дмитрівна, — дехто ще має як основний документ — «есесерівський» червоний паспорт. У його власників і виникають проблеми. Бо такі паспорти не дійсні сьогодні ні в нас, ні в Росії, ні в жодній з країн на території колишнього Радянського Союзу. Отож, для того, щоб людина могла прийняти українське громадянство чи хоча б одержати тимчасову посвідку, їй треба мати дійсний паспорт. Тобто теперішній зразок паспорта громадянина України чи громадянина іншої країни, який отримується у відповідних консульствах цих іноземних держав на території України. За умови, якщо в людини за старим паспортом є прописка (нинішня реєстрація), то це — підстава для спрощеного отримання тимчасової посвідки. Але знову ж постає питання: старий паспорт не дійсний, його треба обміняти. Судячи із звернення в редакцію жителя Камінь-Каширського району, він — громадянин Росії. І йому потрібно виробити закордонний російський паспорт. Це пов’язано з тим, що внутрішні російські паспорти в Генеральному консульстві Росії у Львові не видаються (це за кордоном по відношенню до Росії). — Тобто, в роз’ясненні чоловікові нічого не наплутано, як йому здається? — Звичайно. Хоч бувають різні нюанси і обставини. Наприклад, можна зробити виняток людині за станом здоров’я. Але навіть якщо ми приймаємо документи на вироблення тимчасової посвідки, то з умовою, що поки документи розглядаються, недійсний паспорт потрібно обміняти. — А до вас часто звертаються люди з подібною проблемою, чи вона все-таки вже «вляглась» на сьогоднішній день? — Не можна сказати, що проблема вирішена повністю. Є люди, особливо в сільській місцевості, які мають старі, тобто недійсні паспорти. І відповідно у них виникають проблеми. І в кожного — своє пояснення з приводу такого зволікання із впорядкуванням документів — хвороба, чи матеріальні нестатки не давали можливості зробити це раніше. А декому просто, як кажуть, не припекло. — Ось цей чоловік, який написав листа в редакцію, теж, як ви висловились, поки не припекло, жив собі спокійно з «есесерівським» паспортом. Як ви вважаєте — люди самі теж винуваті в тому, що стали «чужими в своєму селі»? — В тому-то й справа, що дехто навіть не потурбувався, щоб у свій час поставити в паспорті штамп «Громадянин України». Тим часом цей штамп підтверджує належність особи до громадянства України, що полегшує процедуру отримання документів громадянина України. Нагадаємо, що з Республікою Білорусь і Казахстан є угода про спрощений порядок зміни громадянства. Людина звертається в паспортне відділення за місцем проживання, і її реєструють як громадянина України, — подальша процедура припинення громадянства робиться автоматично, на рівні посольств цих держав в Україні. З Росією такої угоди нема. — Вона багатьом полегшила б життя... — Якби була угода про спрощений вихід з громадянства Росії, то від цього виграли б ті, хто прибув до нас раніше — в дев’яностих роках, маючи червоний радянський паспорт. Переважна більшість людей, які прибули з Росії на територію України останнім часом, не поспішають змінювати громадянство. Їм це не вигідно, бо Росія платить більшу пенсію. Я б хотіла підкреслити, що тимчасова посвідка, яка видається безстроково іноземним громадянам, які приїхали в Україну на постійне проживання, — це дещо інше, ніж вирішення питання громадянства України. Якщо людина вибирає громадянство України, то оскільки в нас немає подвійного громадянства, вона втрачає свою попередню приналежність до другої держави. До речі, зараз дуже важко оформити вихід з громадянства Росії, бо для цього вимагається певний перелік документів. Серед них документ, через який трапляються затримки, — це довідка податкової адміністрації Росії про відсутність боргів на території держави. Катерина ЗУБЧУК.
