Як горохівчани купалися
У день Хрещення Господнього на водоймах Горохівщини зібралося багато поцінувувачів однієї з найгарніших традицій християн - Водохрещенського купання
Минулоріч уперше за багато років жителі міста і їхні гості стали учасниками цієї прегарного християнського обряду у відродженому Смалевому озері в центрі міста. Схоже, купіль приживеться у районному центрі гарною традицією, бо прийняти її в освяченій водиці було багато бажаючих і цього року.
Після Божественної Літургії у Свято-Вознесенському храмі міста Горохова і освячення водиці у каплиці біля церкви прихожани на чолі з настоятелем храму, деканом Горохівського деканату отцем Андрієм Сидором багатолюдною колоною попростували до озерця, на якому святкове дійство організовувала Горохівська міська рада і мер міста Віктор Годик.
Члени Горохівської районної організації пенсіонерів МВС України разом із її лідером Ігорем Богоносом вшанували улюблений звичай цього разу біля джерела святої Ганни.
Помолившись, найсміливіші заглибилися у прорубану ополонку, потому смакували гуртом звареною на березі юшкою під спів народного аматорського ансамблю клубу за інтересами РНД «Просвіта» «Барви осені» (керівник Надія Пасічнюк).
А ось члени Горохівської районної організації пенсіонерів МВС України разом із її лідером Ігорем Богоносом вшанували улюблений звичай цього разу біля джерела святої Ганни. Були там два роки тому, хоча святкова купіль для ветеранів теж є традицією (два роки поспіль занурювалися у водойму у селі Марковичах).
Біля намоленого віками джерела і цьогоріч було незабутньо, хоча подивувало, що людей було набагато менше, як попереднього разу.
По дорозі додому не обминули кладовища у Бродах, де похований колега підполковник міліції Василь Шинкарик. Працював заступником начальника Горохівського РВ УМВС України у Волинській області по оперативній роботі, був дуже хорошою людиною, надійним і порядним товаришем, тому офіцери не обминають нагоди помолитися біля його могили.
А потому у лісі варили юшку і смакували шашликами! Було класно! Дякували Богові за змістовний день, який в ореолі сонячних емоцій майнув швидко, наче п’ять хвилин.
Лія ЛІС