Ніхто не готувався до війни (ВІДЕО)

ВІдео та текст виступу Ярослава Кашуби про 3 річницю бою у Вуглегірську (джерело):

Дорогі мої побратими, волонтери, односельчани, шановні гості і земляки!

Ця наша зустріч у річницю виходу з ворожого кільця вже третя. І суть її не втому, щоб посидіти за столом, повеселитися. Просто ми не повинні забути, що в різні часи в Україні були, є і будуть відважні люди, готові боронити рідну землю. Сьогодні ми хочемо сказати про це дітям та молоді, щоб зрозуміти, що життя триває, що у нас є майбутнє, за яке треба боротись, зокрема й на передовій… 

У 2014 році, коли розпочалася ворожа агресія Росії, ніхто не готувався до війни, ніхто й гадки не мав, які непрості події на нас чекають. Але коли все стало зрозумілим, ми не злякались, не спасували. І добровольці, й ті хлопці, яких призвали через військкомати, пішли виконувати свій обов’язок чоловіка-захисника. 

Було не просто, бракувало техніки, зброї, військової амуніції 

Було не просто, бракувало техніки, зброї, військової амуніції. Держава виявилась не готовою утримувати армію. Все лягло на плечі волонтерів та звичайних людей. І саме завдяки їм бійці спецпідрозділу «Світязь», та багатьох інших військових частин і на полігонах, і на передовій були ситі, одягнені озброєні. Сьогодні ми хочемо сказати щирі слова подяки Волинському благодійному фонду «20/14» представники якого серед нас, а це Лещенко Ігор, Кривович Володимир, засновники Пилипюк Петро, Дудка Анатолій, Андріар Олександр та Діброва Валерій, які внесли дуже велику суму коштів, а це саме біля 700 тисяч гривень.

Велике спасибі за підтримку всім жителям нашої сільської ради, а також підприємствам та підприємцям, просто простим людям всіх населених пунктів нашого Турійського району, міста Ковель, Луцька та багатьох районів нашої Волинської області, та і не тільки….. Адже згадати всіх неможливо, тоді ніхто не вів ніякого обліку, нічого тоді не записували, бо це було не важливо. Всі прагнули лише одного – стримати агресію на Сході. За кошти волонтерів «Волинські патріоти» придбали для «Світязя» два автомобілі. Вони нас справді дуже виручали в багатьох непростих ситуаціях. Так, перед облогою у Вуглегірську подарованою напівантажівкою ми навезли піску на оборонні споруди.

Дуже підтримували наш бойовий дух й листи малюнки, побажання, що надсилали діти

Дуже підтримували наш бойовий дух й листи малюнки, побажання, що надсилали діти. Часто надходили листи та передачі із Осьмиговицької, Туропинської, Соловичівської, Перевалівської та Турійської школи, знаю що й тепер їх учні та вчителі підтримують зв'язок з нашими бійцями які сьогодні служать в різних військових частинах. 

Також бійці дуже вдячні присутнім у цьому залі волонтерам з Ковельщини які згуртувалися навколо таких патріотів як Микола Печенюк та Ігор Пініс, хочеться щирі слова подяки сказати Українській Православній Церкві на Турійщині які організували збір продуктів зі всіх церковних громад району в містечко селища Турійськ до благочинного Віталія Дуди, всім волонтерам з Турійщини де волонтерський центр активно працював та і до сьогодні працює в приміщенні «Нової пошти» Антоніни Гут та Павла Стасюка, власнику відпочинкового комплексу «Соминаль» Степану Ярославовичу Голку, який передав не одну сотню комплектів якісної теплої білизни нашим побратимам.

Нині важко сказати, скільки разів у Вуглегірськ приїждали з допомогою відважні й чарівні дівчата Марина Шеремет, Лара та Марго, яких я дуже радий бачити сьогодні тут. Війна, на жаль не закінчилась, й вони лишаються в строю, обравши службу в армії, займаючись реабілітацією бійців АТО.

А скільки допомагали й допомагають наші волонтери населенню Сходу… Важко описати словами те, що ми застали у Вуглегірську. Це був справжній безлад і безвладдя, людей залишили напризволяще. Щодня біля приміщення інтернату, де ми жили, збиралось до сотні місцевих мешканців різного віку – кожен зі своєю бідою. Ми давали їм одяг, ділись харчами, допомагали з дизпаливом, згодом налагодили процес виплати пенсій. Крім всього іншого, доводилося нам й хоронити цивільних людей, після артобстрілів з ДНРівської сторони… Місцеві просто дивувалися з того, що нам вдається «розгрібати» весь той хаос, з розумінням вони йшли нам на допомогу.

Але були й шпигуни, які «зливали» інформацію. Про нас на стороні ворога знали все 

Але були й шпигуни, які «зливали» інформацію. Про нас на стороні ворога знали все. Й коли ми були в оточені, сепаратисти навіть звертаючись до нас за позивними й цинічно пропонували здатись. Обіцяли в такому випадку залишити в живих. Але… Дякуючи хоробрості й героїзму наших хлопців, мужності й мудрості командирів Фацевича, Грома, Грача ми зуміли хоч на якийсь час стримати натиск сил терористів, найманців та російських військ, які хотіли взяти Вуглегірськ і йти на Дебальцево. Завдавши значної шкоди ворогу, що переважав нас в живій силі та техніці, ми вирвалися з оточення й пішли в напрямку Єнакієва. Потім, здійнивши тактичний маневр, добрались до Дебальцевого.

Пригадуючи ті події, я хочу сказати всім вам, дорогі мої побратими, що ми вижили завдяки тому, що діяли, як єдине ціле і артилеристи, й бійці «Світязя». Та ситуація показала, що коли є згуртованість, дисципліна порядок нема паніки - буде й перемога. А ще ми зрозуміли тоді, як багато значить хороша фізична й тактична підготовка. 

Шкода, що через різні причити з кожним роком все менше наших побратимів може приїхати на зустріч у Соловичі. Так, наш побратим «Аськович», який служив в артилерійському підрозділі, не зміг бути сьогодні з нами через стан здоров’я. У нас з ним багато спільного, нині він живе у селі на Хмельниччині, зайнявся фермерством, обробляє 20 гектарів землі.

Дуже радий я бачити в залі Юрія Зеленчука, якого буквально на декілька днів відпустили із військової частини, що знаходиться на передовій у Попасній. Про цього бійця з позивним «Зєльоний» нині багато хто знає, бачили по телевізору, читали у газетах, як зовсім недавно він зумів вибратися із оточення, завдавши значної шкоди ворогові, при чому виніс на собі пораненого товариша. Я говорив з ним про цю ситуацію. Юрію, безумовно, став у пригоді бійцівський досвід, якого здобув у спецпідрозділі «Світязь». На жаль, тоді два бійці загинули, а важко поранений потрапив у полон…

Війна триває вже чотири роки, і цей час показав, що наші люди, наші хлопці, вміють і можуть захистити свою Батьківщину 

Війна триває вже чотири роки, і цей час показав, що наші люди, наші хлопці, вміють і можуть захистити свою Батьківщину. Отож щиро бажаю, щоб цей приклад мужності, відваги й справжнього патріотизму переймала сьогодішня молодь, зокрема й присутні й цьому залі хлопці та дівчата.

Усім нам я щиро бажаю миру, порозуміння, родинної злагоди й добробуту в кожному домі, щоб ми всі були здорові й все у нас було добре. Не втрачаймо оптимізму й віри. Я впевнений, що нас чекають зміни на краще, на нашій рідній землі Україні.

СЛАВА УКРАЇНІ !