Так називають у київському “Динамо” 18-річного півзахисника Олега Герасим’юка з Володимира-Волинського, який у зимовому міжсезонні змінив футболку луцької “Волині” на футболку найіменитішої команди України...
Так називають у київському “Динамо” 18-річного півзахисника Олега Герасим’юка з Володимира-Волинського, який у зимовому міжсезонні змінив футболку луцької “Волині” на футболку найіменитішої команди України. НАЙМОЛОДШИЙ ГРАВЕЦЬ У КОМАНДІ САБО – Олеже, ще донедавна про київське “Динамо” ти міг хіба що мріяти. І раптом мрія збулася, ти підписав п’ятирічний контракт із цим легендарним клубом. Які враження? – Я справді відчув, що потрапив у казку. Завжди мріяв виступати за “Динамо”. Це моя улюблена команда. Як тільки приїхав до Києва, то трохи хвилювався. Нині вже пристосувався. Вже й ефорія минулася. – Твої одноклубники іменитіші та старші за тебе. Не комплексуєш? – Ні, все нормально. Всі вони ставляться до мене по-приятельськи. Коли треба – порадять, підкажуть. Спілкуюся переважно з молодими футболістами – Чеснаускісом та Нінковичем. Хоча частенько балакаємо і з Чернатом, Пеєвим, Каддурі. Та всі вони хороші! Як можуть, допомагають вписатися у динамівський колектив. Йожеф Йожефович регулярно підходить до мене, питає, як я почуваюся. Інколи каже не робити тої чи іншої вправи, адже я наймолодший у команді. Утім, з навантаженням я без проблем справляюся. У цьому плані мені не важко. – У Києві тебе охрестили волинським Павелом Недведом… – (Сміється). Таке прізвисько я дістав ще після закінчення 11-го класу, коли підписав контракт з луцькою “Волинню”. Тоді мене взяли в юніорську збірну Юрія Калитвинцева. Хлопці з школи київського “Динамо” жартома казали, що до них приїхав Павел Недвед, адже я своєю зачіскою на нього дуже схожий. Відтоді мене часто так називають. А Горан Сабліч та Юсуф на тренуваннях саме так до мене й звертаються. “ПЕРЕЙТИ У “ДИНАМО” ПОРАДИВ… КВАРЦЯНИЙ” – Олеже, як у Луцьку сприйняли твій від’їзд? – Нормально. Колишні одноклубники телефонують, розпитують. Та й Віталій Володимирович Кварцяний не забуває. – Дозволю собі поставити нескромне запитання. Усім відоме ставлення Кварцяного до підопічних. Чи частенько ти був його, так би мовити, жертвою? – Ні, ніколи. У мене з ним завжди були прекрасні стосунки. (До речі, ще в липні минулого року Віталій Кварцяний на одній з прес-конференцій так сказав про Олега: “Він настільки добре розуміє “футбольну музику”, що йому практично нічого не потрібно підказувати” – ред.). Ніяких непорозумінь. Одного разу я почув, як він висловився після гри, що примусить гравців пішки йти додому – з одного кінця України до другого. Це все емоції. В житті він зовсім інша людина. Хлопці звикли до цих емоцій. Віталій Володимирович – нормальний тренер. До речі, саме він порекомендував мені перейти до “Динамо”. У мене ще була пропозиція з Донецька, та Віталій Володимирович запевнив, що перехід у “Динамо” – це великий стрибок у кар’єрі. Тепер я маю робити все можливе, щоб якнайкраще дебютувати у футболці “Динамо” і довести, що мене недаремно сюди запросили. За публікацією в газеті “Експрес”.
