Колишній інженер “Волиньгазу”, а нині пенсіонер Віталій Олександрович Супрун — постійний учасник сільськогосподарських виставок, які проходять у Луцьку...
Колишній інженер “Волиньгазу”, а нині пенсіонер Віталій Олександрович Супрун — постійний учасник сільськогосподарських виставок, які проходять у Луцьку. На одній з них ми і познайомилися. Зацікавили мене його кролі породи білий і сірий велетень, шиншила і зовсім рідкісної — фландер. Та й не тільки мене. Довкола продавця зібралося чимало народу. Діти намагалися погладити симпатичних і напрочуд смирних вуханів, а дорослі допитувалися, чим годує, просили проконсультувати, як утримувати таку делікатну живність, вберегти від падежу. Вже згодом у розмові з’ясувалося, що Супрун — кролівник з досвідом. Розводить вуханів ще з дитинства, бо, каже, переконався, що жодна тварина так швидко не росте, як кролі. У ті напівголодні повоєнні роки у селі Зелена, що в Горохівському районі (там осіла сім’я Супрунів, переселенців з-за Бугу), цих тваринок вирощували майже в кожному дворі. Плодовиті звірки виручали людей. Ті, у кого вони добре велися, мали і м’ясо, і шкірки на шапки, і якусь копійку, виручену за зданих кроликів. Тож старалися селяни розводити їх якнайбільше. З кормами проблем не було — бур’янів на городах вистачало. Та й ліс недалеко. А там — трава. Коли працював, часу займатися кроликами не мав. А вийшов на пенсію — вирішив розвести їх. Вухані “квартирують” у гаражі. Там розмістив кілька двоярусних кліток. Дно у них сітчасте. Під ним — піддони, які можна легко витягнути і вичистити. У кожній клітці — поїлки, виготовлені з розрізаних навпіл пластикових пляшок, адже кроликам необхідна свіжа вода. Можна її трохи й підсолювати (на три літри води додають чайну ложку солі). Кролицям, які годують малят, корисне козяче молоко. Вони п’ють його охоче, — розповідає мій співрозмовник. Взимку Віталій Олександрович годує своїх вуханів зерном, буряками, сіном, морквою, дає й варену картоплю з осипкою. Вважає, що раціон кролів повинен бути збалансованим. Тоді вони щомісяця прибавлятимуть, як у нього, по кілограму ваги. Молоднякові дає й товчену яєчну шкаралупу для зміцнення кісток. Усі Супрунові кролики вакциновані. Певне, тому й менше хворіють. А якщо якийсь занедужає, то Віталій Олександрович знає як лікувати. Для хворих має ізолятор. Найчастіше кролів вражає вірус геморологічної хвороби. Терплять вони й від максоматозу. Особливо чутлива до хвороб малеча. — Якщо кроленя перехворіло, то вже як не годуй його, необхідної ваги не набере, — каже Віталій Олександрович. Кролівник-аматор своїх породистих, високопродуктивних вуханів переважно продає. Хоче, щоб люди мали на розплід. Адже його кролі важать від 7 до 12 кілограмів кожен. Таких аматорів-кролівників у Луцьку майже 50 чоловік. Та у всіх одна проблема — ніде реалізовувати свою продукцію. На Центральному ринку кролівників витіснили на проїжджу частину дороги. Нема місця для них і на Завокзальному. Там відведену територію так званого “пташиного ринку” окупували продавці собак та котів. — Місту потрібен “пташиний базар”. Причім такий, щоб було де розміститися і кролівникам, і сільським бабусям, що принесли на продаж курку чи гуску, — вважає Віталій Олександрович. Євгенія СОМОВА.
