Недавно почула по радіо, що Кучма повернувся з Чехії, з курорту, де одна доба перебування коштує тисячу доларів. А я пропрацювала дояркою 25 років, маю загальний трудовий стаж 30 років, є на ощадкнижці «заморожені» гроші, а підлікуватися не можу, хоч кажуть, що треба робити операцію.
Крик душі
Недавно почула по радіо, що Кучма повернувся з Чехії, з курорту, де одна доба перебування коштує тисячу доларів. А я пропрацювала дояркою 25 років, маю загальний трудовий стаж 30 років, є на ощадкнижці «заморожені» гроші, а підлікуватися не можу, хоч кажуть, що треба робити операцію. Але пишу я не про себе, хоч здоров’я не маю, болять руки і ноги, важко ходити. Болить моя душа через те, що мій дев’ятимісячний внук може залишитися без батька. Два місяці зять лікувався від гепатиту, а тепер додався ще й туберкульоз. Зараз лежить у тубдиспансері. Грошей на лікування нема, лікарняних зять не отримує, бо працював на приватних будовах. З державної роботи сім’ю не прогодуєш, тим більше, коли жінка вчиться на платній формі навчання. Дочка моя у школі вчилась добре. Її однокласниці, які мали гірші оцінки, закінчили інститути. Ми ж мусили платити. Залишилась ще одна сесія. Шкода буде, як все пропаде. Дочка мені казала, щоб я не просила допомоги через газету, вона соромиться. Але зрозумійте мене правильно, відчай штовхає на цей крок. Я сама виросла без батька. Чоловік був круглою сиротою. Як нам було тяжко хоч трохи стати на ноги. А потім чоловік захворів. Дев’ять років мучився, по кілька місяців лежав у тубдиспансері. Вісім років тому він помер. Тепер і в зятя такий самий діагноз. Дуже боюсь за нього. Пробачте, що погано пишу, від досади тремтить рука. Хочеться якось допомогти дітям, адже росте онучок. Якщо зможете, напишіть про нашу біду, можливо, хтось прочитає, допоможе. Адреси не вказуйте. А якщо виникнуть якісь сумніви, то можете звернутися у сільраду, де знають про наше горе. (Адресу авторки можна довідатись в редакції).
