Хто махлював з ділянками колективних земель біля поліської “Піцунди”? На це запитання повинні дати відповідь правоохоронці...
Хто махлював з ділянками колективних земель біля поліської “Піцунди”? На це запитання повинні дати відповідь правоохоронці. А жіотаж навколо курортних земель в Шацькому районі, схоже, не вщухає. Протестні акції проти розпродажу земель свідчать, що високоповажна еліта не вгомонилась і після торішніх, вважай, безперервних перевірок. Уже навіть важко визначити: пощастило мешканцям приозерних територій чи навпаки — додало клопотів їхнє вигідне становище? З одного боку тут започатковано “зелений туризм” в його первісному вигляді, тобто можна непогано заробити на здачі курортникам навіть переобладнаних курятників, продажу крадькома виловлених вугрів, зібраних ягід та грибів, молочка тощо. А з іншого — наплив у сезон автомобільних джигунів, захмелілих молодиків у супроводі музичної какофонії, крадіжки і всепроникаюче сміття не прикрашають патріархальний сільський побут. Підвищений попит на землю, характерний не лише для прибережної зони Світязя, а й для невеличкого озера Пісочне. І саме це призвело в тутешньому селі Мельники до сумних наслідків. У колишньому колгоспі “Україна” люди не можуть отримати земельні паї на сертифікати. Уже декілька років триває колотнеча, усі — “за”, в тому числі й влада, а справа з місця ані руш. Зав’язли у ній і правоохоронці. Для того, щоб зрозуміти, яка ж причина призупинки земельної реформи, слід ще раз розповісти, що ж трапилося в цьому селі, точніше, в його одному крилі — біля озера Пісочне. Як ми вже писали в попередні роки, серед сільських домівок з’явилась резервація котеджів з кам’яними огорожами. Територія багатих дачників навіть відгороджена (разом з сільськими обійстями) шлагбаумом. Відразу видно, хто тут господарі. Земельні ділянки дісталися іменитим лучанам, ковельчанам та іншим іногороднім забудовникам без проблем, бо селищна рада чомусь охоче йшла їм назустріч. Та й самі мешканці Мельників, отримуючи земельні ділянки під забудову, не без доброї вигоди уступали їх багатим дачникам. Забудовники вже “заблукали” в лісі, що взагалі неприпустимо, а дехто, переставивши граничні стовпчики, навіть освоїв прибережну природоохоронну смугу. Аборигени з своїми хлівами виглядають, певне, так само екзотично, як індійці з вігвамами десь в промисловому американському штаті і відчувають цілодобово в сезон усі принади курортного веселого життя. Одна біда для потенційних забудовників: лафа тут кінчилася, надалі дачі можна споруджувати хіба що на палях в озері. Тож вигляд у кмітливих багатих людей мимоволі зупинився на протилежному від санаторію “Лісова пісня” піщаному березі Пісочного. Час освоювати! Природоохоронці стверджують, що це найкращий куточок серед усіх озер Шацького краю, так би мовити, Піцунда місцевого розливу із золотистим пісочком. Торік у своїх публікаціях ми забили тривогу: за деякими чутками і даними, столичні можновладці (згадувалось прізвище всемогутнього адміністратора) збиралися відчахнути 60 гектарів прибережної зони з пляжем, ягідниками і грибними місцями для подальшої розробки на зразок закарпатських маєтків. Згодом нам сказали, що газета сполохала птахів неабиякого польоту. Однак все ж це, мабуть, результат невдалих виборів Президента для влади — тепер не до поліської “Піцунди”. Проте ще раніше постала одна біда прямо на порожньому місці. Буквально за прибережною природоохоронною смугою знаходяться колишні колгоспні землі, які належить розпаювати. Ласий кусочок для дач! І кмітливі селяни, серед яких були і ті, хто вже спродав землю в Мельниках, кимось заохочувані, зробили перший крок по заволодінню урочищем “Запісочне”. Дев’ятнадцять чоловік пред’явили ксерокопії документа “Першочерговий поділ землі КСП “Україна” від 25.04.2000 року, згідно з яким отримали паї в розмірі 1.08 гектара. І хоч ніхто не пам’ятає зборів по розпаюванню землі, але кілочки були забиті. Селяни не могли з цим погодитись, бо підозрювали, що ці гектари взяті з метою наживи — для перепродажу. Адже на тій землі — піщаній гірці, завжди ріс хіба що люпин та миршаве жито. На початку 2001 року між госпрозрахунковим центром науково-технічних робіт та СВК “Україна” був укладений договір на виконання проектно-вишукувальних робіт по розробці проекту паювання та організації території земель господарства. Однак було лише проведено інвентаризацію земель, роботи були призупинені через відсутність фінансування. Як розповідають в селищній раді, тоді селяни ще не усвідомили, яку вигоду дає своя земля біля озер, і не дуже цікавились розпаюванням. Тим часом дев’ятнадцять щасливчиків, які ніби виграли в лотерею, в урочищі “Запісочне” нічого не сіяли, не садили, але зате розпочали судову тяжбу з вимогою передачі ділянок у приватну власність, яка проходила в наступні роки з перемінним успіхом. 9 січня 2004 року понад 300 сільських власників на зборах вирішили, що колективну землю ділитимуть шляхом жеребкування і просили, щоб місцеві суди не розглядали заяв дев’ятнадцяти осіб. Цікаво, що в той же день Турійський районний місцевий суд заборонив проводити будь-які роботи по виготовленню технічної документації про передачу у власність земельних часток будь-яким особам в ряді урочищ, у тому числі й в “Запісочному”. Усе застопорилось. Тим часом відділ криміналістичних експертиз НДЕКУ при УМВС в області на основі дослідження згаданої ксерокопії 2 липня 2004 року ствердив, що підпис під списком першочергового поділу на паї в розрізі бригад по угіддях вчинений не селищним головою Віктором Сорокою. Любомльська міськрайонна прокуратура прийняла постанову про порушення 7 липня 2004 року кримінальної справи по фальсифікації документа. Нещодавно ми поцікавились у міськрайонного прокурора Володимира Лебедюка, що ж правоохоронцям вдалося встановити. А нічого. Прокуратура дала доручення міліції з’ясувати обставини і визначити фальсифікатора. Результату ніякого, справу зупинено. Це досить дивно, бо, маючи дев’ятнадцять підозрюваних, слідчі не спромоглися знайти якісь докази для судового розгляду. Нині селяни знову збираються провести збори, щоб вирішити кардинальне питання — отримати землю на сертифікати. Правоохоронці та суди повинні поставити крапку в розслідуванні. Землю хочуть ділити “по справедливості”. Що це значить? Усі селяни бажають мати ділянки в урочищі “Запісочне”. Вони побачили, як нажився дехто в Мельниках і впевнені, що й там, біля озера, вдасться вигідно продати ту гірку. Секретар селищної ради Микола Боярчук каже, що в такому разі кожен отримає десь соток чотирнадцять, тобто це будуть клинці довжиною метрів зо 200, а шириною 7—10 метрів. Це резонанс від незаконної спроби відхопити ділянку у звабливому місці. Наприклад, Єфросинія Заброцька, яка пропрацювала багато літ ланковою, каже, що там “не виділено землю ні пастухові, ні доярці”. Виявляється, землі в селі не вистачає. Ось сім’я Людмили і Адама Жипи вирішила поставити хату для сина, котрий має двох дітей. Було рішення селищної ради в 2004 році про виділення 0,25 га під забудову, хоча в натурі так і не було нічого зроблено. А недавно голова селищної ради Віктор Сорока сповістив Людмилу Жипу, що землі обмаль і треба переписати заяву на отримання 0,15 га. Як бачимо, дачі іногородніх вилазять мельничанам боком. Звісно, рано чи пізно землю поділять згідно з чинним законодавством між пайовиками, які отримають акти права власності. І тут місцева влада повинна чітко роз’яснити людям, що ніякого дачного містечка в урочищі “Запісочне” не планується, хіба що намети поставлять. Ця земля сільськогосподарського призначення і, думається, те, що коїться біля Світязя, тут не повториться. Надприбутків не буде. Бо, якби, не дай Бог, оселилися в маєтках якісь олігархи, то мальовниче озеро Пісочне було б загублене. Сподіваємося, що і в Мельниках багаті забудовники спроможуться подбати про каналізацію, не збідніють, оскільки спеціалісти твердять про екологічну небезпеку для місцевості від їхнього господарювання. Олександр НАГОРНИЙ.
