А вона, повертаючись зі школи додому засніженими городами, потрапила в каналізаційний колодязь...
А вона, повертаючись зі школи додому засніженими городами, потрапила в каналізаційний колодязь, глибина якого — більше двох метрів. Вибратися звідти самотужки не змогла. Уроки того дня закінчились після п’ятнадцятої години. І другокласниця Турської загальноосвітньої школи, що на Ратнівщині, Оксана Головій поспішала додому. Якщо йти навпростець, то це всього-на-всього метрів двісті. Їхню хату навіть зі школи видно. Тільки-от на городах було багато снігу. В обхід, через центральну вулицю, йти довше, до півкілометра. Дійшла центральною вулицею до магазину, і вирішила-таки скоротити собі шлях. Попрямувала навпростець. Йшла тією ділянкою, де проходить сільська каналізація. І коли до їхнього обійстя залишилась якась сотня метрів, Оксанка раптом... провалилася крізь землю. Опинилась на дні глибокої ями. Коли відійшла від шоку, побачила товсту трубу. Стала на неї. Потім запримітила невелику драбинку. Відразу ж зробила кілька спроб, щоб вибратись з пастки, в яку потрапила через якогось негідника, котрий викрав кришку, але марно. Оксанка провалилася в каналізаційний колодязь глибиною більше двох метрів, поряд знаходиться недіюча каналізаційна яма. Дівчинка плакала, кричала, кликала на допомогу матір. Знесилившись, заснула. Тим часом, не дочекавшись Оксанки зі школи, в сім’ї Головіїв забили тривогу. Батьки дівчинки спочатку намагались знайти її власними силами. Обійшли всіх сусідів, а також однокласниць і подружок. Про біду повідомили директора школи Василя Головія і сільського голову Василя Міщука. Разом обшукали школу, дитсадок, заглянули у всі закутки. Цілу ніч шукали, проте натрапити хоча б на її сліди на снігу не вдалося, надворі гуляла заметіль. Врешті-решт зателефонували у райвідділ внутрішніх справ. Вранці в Тур прибула група працівників міліції на чолі з старшим оперуповноваженим кримінальної міліції в справах неповнолітніх майором міліції В’ячеславом Редьковичем. Вони розглядали декілька версій зникнення дівчинки. Одна з найімовірніших — хтось збив її автомобілем і забрав з собою. На користь даної версії було й свідчення однієї з подружок Оксанки. Перевіряли всі хати-пустки, яких тут немало. Завітали й до осіб, які були раніше засуджені за злочини, пов’язані із згвалтуванням чи такими спробами. Не відкидали й версії викрадення школярки. Щоб прискорити пошук, оперативний черговий Ратнівського райвідділу внутрішніх справ майор міліції Петро Середа звернувся з проханням до прикордонників, щоб ті дали службову собаку. На пошуки Оксанки вийшла, по суті, вся громада. Розбившись на групи, люди вже вкотре прочісували територію. І тільки під вечір, коли пішла друга доба після зникнення дівчинки, врешті-решт, знайшли її. А першим почув благаючий голос з-під землі дільничний інспектор міліції Роман Романюк. Коли витягли Оксанку з колодязя, вона, не дивно, вона не плакала, а перш за все попросила своїх рятівників, щоб дістали з колодязя портфель з книжками і зошитами. Дитину занесли до найближчої хати, напоїли гарячим чаєм, почали розтирати тіло. Викликали з сільської амбулаторії лікаря. Як з’ясувалося, ніяких ушкоджень під час падіння в каналізаційний колодязь Оксанка не отримала і навіть не застудилася, хоч вночі був шестиградусний мороз. Її врятувало те, що була одягнута в тепле вбрання. Уже через кілька днів після цього інциденту Оксанка пішла до школи. Почувається добре. Зізналася, що, перебуваючи в каналізаційному колодязі, постійно молилася. Іван КАПІТУЛА.
