У видолинкові, серед крутосхилів та узгірків, облямованих зі сходу крайкою лісу, розкинулося невеличке прибузьке село Іванів Іваничівського району...
У видолинкові, серед крутосхилів та узгірків, облямованих зі сходу крайкою лісу, розкинулося невеличке прибузьке село Іванів Іваничівського району. Тут у складі 145-ого окремого артилерійсько-кулеметного батальйону 1940 року розпочинав свою військову службу рядовий Іван Марсаков. Йому разом із іншими солдатами на західних рубежах Вітчизни доводилося будувати доти, інші оборонні споруди. Коли почалася Велика Вітчизняна війна, їхній дот у числі перших прийняв бій із ворогом, знищивши десятки нападників. На жаль, сили були нерівними. Гітлерівці підкочували гармати і прямою наводкою стріляли по укріпленню. Щоб відновити зв’язок, командир батальйону капітан Мареєв наказав Івану Марсакову та його товаришеві Козлову пробиратися до Володимира-Волинського. Обійшовши дот “Москву” із тилу, фашисти влили у нього бочку бензину і підпалили. Так живцем і згоріли мужні соколи. Зв’язківці Марсаков і Козлов добралися до штабу, доповіли обстановку. Їх прикомандирували до 87 дивізії генерал-майора Алябишева. Відступаючі завдали ударів по ворогові. У Микуличах знищили німецький десант. Важкі бої були у Війниці, Затурцях, Торчині, під Луцьком. Після поранення Іван Марсаков закінчив піхотне училище, був розвідником 91-ої Харківської дивізії. У 1944 році лейтенант Марсаков отримав друге важке поранення. Його комісували. 1949 року колишній фронтовик переїжджає на Волинь, працює начфіном у тодішньому Заболоттівському райвійськкоматі, потім на шахті № 2 очолював штаб цивільної оборони. Отак через багато літ кавалер орденів Вітчизняної війни, Червоної Зірки, “За мужність” Іван Марсаков опиняється поблизу тих місць, де прийняв свій перший бій. Нині йому є що розповісти молоді про події більш як 60-річної давності. Алла ЛІСОВА.
