Чи зможуть прокуратура, податківці, інспекція по праці подолати «перешкоди» при перевірці товариств «Олвід», «Олвід-буд» та інших, аби справедливість восторжествувала?
Чи зможуть прокуратура, податківці, інспекція по праці спільними зусиллями подолати «перешкоди» при перевірці товариств «Олвід», «Олвід-буд» та інших, аби справедливість таки восторжествувала? Після публікації критичного матеріалу «Лицедії сімейного спектаклю» (10 лютого ц.р.) та листа робітників «Віддайте зароблене, пане Мельник!» (15 лютого) в редакцію дружно рушили працівники товариств «Олвід», «Олвід-буд», до яких мав відношення Віктор Мельник, наче тут відкрилася каса з видачею заборгованої зарплати. Разом з тим, зверталися мешканці Луцька та Луцького району, які мали нещастя скористатися послугами цих будівельних фірм і тепер відстоюють свої права в судах. Як пригадують читачі, критику Мельник сприйняв своєрідно, як і його соратник — адвокат Максимович, який влаштував примітивне шоу проти газети «Волинь». А Мельник з своїми спільниками вправлявся в красномовстві на комерційному телебаченні, доводячи, що газета звела наклеп, автор дуже «нешановний». Мовляв, усім працівникам гроші виплачуються, а якщо якісь алкоголіки не здали лопати, то хай тримаються за них, а не за зарплати. Після того газета видрукувала ряд листів працівників цих товариств та обдурених замовників. І все ж хочеться ще дещо навести з вмісту редакційного портфеля. Ось, наприклад, колишній виконроб ПФ “Ітера” Михайло Миколайович Присяжнюк скаржився, що він «теж постраждав від неправедної діяльності Мельника В.Г. та Лушнікової Г.Л.». Судячи з усього, історія, як для Мельника, звична: «Уже три місяці я не працюю, але Мельник В.Г. не повертає мені трудову книжку, не заплатили за два місяці роботи, я не отримав житлових субсидій, а син-інвалід дитинства першої групи не одержав доплат до пенсії, бо не дали довідки. А звільнитися довелося, бо вже багато знав про діяльність Мельника-Лушнікової і не бажав працювати даремно на цих ділків». Щоправда, після написання скарги в газету Присяжнюк зателефонував і повідомив, що нарешті його муки кінчилися — трудову книжку віддали. А ось витяг з листа колишнього бухгалтера ТзОВ «Олвід-буд» Людмили Антонівни Дорош: «Під безліччю приводів трудову книжку мені не віддавали. Я втомилася просити та й не мала коштів, щоб їздити на «Олвід-буд», де вже я не працюю дев’ять місяців». В редакцію зайшов Ігор Сергійович Шух, який працював деякий час на «Олвід-буд», якому так і не доплатили за роботу. Причина розрахунку одна: матюки на його чемне запитання про зарплату. Чоловік, який працював не один рік в Сибіру, не зміг терпіти наругу над своєю гідністю від депутата обласної ради. Наслухавшись таких сповідей, виникає думка: чому так привільно усі ці роки при старій владі почував себе пан Мельник? Зрозуміло, що в будівельній галузі завжди було не все гладко. Звісно, бувають і конфлікти з п’яничками, і хтось справді привласнить лопату, і замовник може не розрахуватися з будівельною організацією, і господар не задоволений якістю роботи... Усе це може бути. Але в Мельника і в його товариств цей процес нагадував обвал в горах. Це вже стиль роботи, який весь час був на грані із зловживаннями (про більше ми поки що не говоримо). На початку минулого року в газеті «Радянська Волинь» було оприлюднено листа за підписами Ковальського, Крищука, Самолюка, Невдахи і багатьох інших працівників ТзОВ «Олвід-буд», в якому Мельника обзивали останніми словами за невиплату зарплати та інші речі. І що цікаво: не було ніякої реакції з боку Мельника чи Лушнікової. Ніяких судів, спростування. Як кажуть, наче з гуся вода. Адже суть не в тому, що Мельник взяв двомільйонний кредит в банку і не повернув. Буває і таке у фінансових справах. Не розрахував. Однак суть в подальшому спектаклю, розіграному між своїми людьми з однією метою: уникнути повернення кредиту. І це не випадковість. Завуальовані протизаконні дії в багатьох випадках не тільки межують, а й прямо підпадають під юрисдикцію Кримінального кодексу України, стали для Віктора Мельника нормою. Ось конкретний приклад. 26 січня 2004 року господарський суд Волинської області прийняв ухвалу про визнання товариства з обмеженою відповідальністю «Олвід» банкрутом. На перший погляд, нічого незвичайного в цьому немає, якщо суб’єкт підприємницької діяльності не спроможний розрахуватись з боргами, він за заявою кредиторів або одного з них дійсно може бути оголошений судом банкрутом. Але є банкрутство справжнє і фіктивне. Це тоді, коли штучно створюються умови для того, щоб через процедуру банкрутства ухилитися від сплати боргів, а особливо, від виконання зобов’язань перед бюджетом. В «Олвіду» такі зобов’язання були. І немалі. Державній податковій інспекції товариство заборгувало майже 18 тисяч гривень, управлінню капітального будівництва — понад 30 тисяч, по заробітній платі працівникам підприємства — 75767 гривень і т.д. В цей момент в господарському суді і з’являється заява про визнання його банкрутом від одного з кредиторів, який, бідолашний, втратив будь-яку надію повернути свій борг. Іншим кредиторам, в тому числі і податковій інспекції, не залишається нічого іншого, як змиритись з таким розвитком подій. Тобто, приєднатися до заявника, а в кінцевому підсумку — отримати рішення, що стягати борги уже немає з кого, бо боржник став банкрутом. А з голого сорочки не знімеш. То ким же був той ініціатор банкрутства ТзОВ «Олвід»? Виявляється, фірма «Ітера», засновником та власником якої, так само, як і товариства «Олвід», була одна і та ж особа... Віктор Мельник. Коментарі, як мовиться, зайві. Але для прокурорсько-слідчих органів помізкувати є над чим. Якщо дії Мельника проаналізувати з точки зору аж трьох статей Кримінального кодексу України — від 218-ої до 221-ої. Думається, що тут пану Мельнику саме час звернутись за допомогою до свого постійного юридичного консультанта адвоката Олега Максимовича. Який, як пишуть наші читачі, виявляється, працює чи рахується у Мельника ще й третейським суддею. Принаймні, так зазначається в укладених фірмою Мельника договорах з замовниками. А це означає: сам договір написав, сам гроші у людей виманив і сам рішення прийняв, що виманив «законно». Ось тільки незрозуміло, на підставі якого закону діяв адвокат Максимович, якщо за чинними в той час Положеннями третейський суд не мав права розглядати спори між фізичною — з одного боку і юридичною — з іншого — особами. Крім цього, суд (знову ж таки відповідно до діючих на той час Положень) повинен був обиратися при виникненні спору в ході виконання договору, а не персонально призначатися під час його укладення. І уже ні в якому разі третейським суддею як раніше, так і згідно з чинним зараз Законом «Про третейські суди», не могла і не може бути зацікавлена особа. А що це так — стосовно пана Максимовича ніяких сумнівів бути не може. А ось які відомості ми отримали від територіальної державної інспекції праці в області. Виявляється, що скарги громадян, які працювали в ТзОВ «Олвід-буд» і не отримували заробітну плату, неодноразово протягом 2003—2004-их років розглядалися державними інспекторами праці. Лише в минулому році тричі матеріали перевірок щодо цього товариства направлялись до суду про притягнення посадових осіб до адмінвідповідальності за порушення вимог законодавства про працю. Накладалися штрафи на гендиректора Мельника та фінансового директора підприємства Лушнікову. За дорученням прокуратури Луцького району в 2005 році перевірялася скарга Семенюка з приводу незаконного звільнення з роботи в товаристві та невиплати коштів під час перебування на лікарняному. Державному інспектору праці на неодноразові вимоги надати можливість здійснити перевірку створювались перешкоди і він не був допущений до її проведення. Територіальна державна інспекція праці інформувала голову обласної ради Василя Дмитрука про неправомірні і грубі порушення трудового законодавства, які допускає депутат обласної ради В.Г. Мельник. Зрештою, головний державний інспектор праці в області Наталія Сафонова звернулася до голови облдержадміністрації Володимира Бондара, щоб перевірку колективного листа працівників ТзОВ «Олвід-буд» про неправомірну діяльність Мельника розглядали правоохоронні та податкові органи із залученням територіальної державної інспекції праці. Виявляється, тільки колективно і за сприяння влади можна підступитися до об’єктів, які опікує депутат обласної ради. Редакція газети «Волинь» сподівається, що ми зможемо повідомити читачам, чим закінчилася кримінальна справа, порушена по факту шахрайства з фінансовими ресурсами, чим викликане дивне банкрутство «поріднених» фірм, несплата податків у Пенсійний фонд товариством «Олвід», що це за таємничі відомості, за якими нібито робітники отримували заборгованість по зарплаті... Хочемо мати певність, що прокуратура Луцького району, особисто прокурор Володимир Троц, податківці та інші контролюючі органи не зважатимуть ні на демагогічність, ні на партійність, ні на депутатство пана Мельника, а оцінюватимуть лише його виробничі справи згідно з чинним законодавством, як декларує нова влада. І, нарешті, «перешкоди в проведенні перевірок» зникнуть. Олександр НАГОРНИЙ.
