Нещодавно я мав нагоду ознайомитись з книгою публіциста Дмитра Юсипа із Прикарпаття «Корона і вінок терновий» (Жінки в історії України) про жінок, які стали на тернистий шлях боротьби за визволення української нації з багатовікового поневолення...
Нещодавно я мав нагоду ознайомитись з книгою публіциста Дмитра Юсипа із Прикарпаття «Корона і вінок терновий» (Жінки в історії України) про жінок, які стали на тернистий шлях боротьби за визволення української нації з багатовікового поневолення. Я був приємно вражений і здивований, коли серед багатьох «героїнь і подвижниць, які вміли не лише гордо нести корону величі і слави, але й гідно — терновий вінок мук і страждань», зустрів ім’я нашої землячки, добре відомої у Луцьку і на Волині письменниці Тетяни Байди (Барбелюк). Українські жінки завжди виявляли високу політичну зрілість, яка вела їх шляхом слави, віри і любові, шляхом мужності й самопожертви в ім’я рідного народу. Жінки-берегині відіграють визначальну роль у справі духовного й патріотичного виховання, відродження традицій і звичаїв, утвердження української національної ідеї. І тому не випадково поетеса і прозаїк Тетяна Байда зайняла почесне місце серед героїнь — подвижниць української нації, юнка, яку із шкільної лави відправили на лісоповал в Уссурійську тайгу мучитися лише за те, що любила свій Забороль, своїх односельчан, вишиваний барвистий одяг, свою рідну пісню і мову, всмоктану з материнським молоком. «У мене номер, а не ім’я», — згодом напише вона. А в автобіографічній повісті «Свічі гаснуть від вітру» опише свої поневіряння на чужині за колючими дротами таборів ГУЛАГу, де з людини намагались зробити робота. Але не зламалась, вижила і зберегла в душі «те, що не вмирає». Її душа не очерствіла, а тіло загартувалось. Велика віра в святе покликання людини на землі, любов до ближнього, рідного, дає їй наснагу на творчість і громадську діяльність на благо Вітчизни. А ненависть до рабства і поневолювачів викристалізували тверді переконання, мужність, позбавили відчуття страху і меншовартості. Крізь тюремні застінки і колючі дроти таборів пронесла Тетяна Байда велику любов до України і зберегла мужність і гідність людини. Дивлячись на цю напрочуд жваву, сповнену енергії, з молодечим блиском в очах жінку, важко уявити, що Тетяна Байда недавно відсвяткувала своє сімдесятиріччя. Василь КУШНІР, член Асоціації незалежних письменників Волині ім. П. Чубинського.
