УКРАЇНЕЦЬ ІВАН СКАЛА ЗАГИНУВ, РЯТУЮЧИ ЛЮДЕЙ У НЬЮ-ЙОРКУ
Серед тих, хто 11 вересня 2001 року під час терактів у Нью-Йорку героїчно рятував працівників палаючих веж-близнюків Міжнародного торговельного центру, був і українець Іван (Джон) Скала. 31-річний поліцейський належав до Спілки української молоді (молодіжна бандерівська організація) і мав псевдо Ясь...
Серед тих, хто 11 вересня 2001 року під час терактів у Нью-Йорку героїчно рятував працівників палаючих веж-близнюків Міжнародного торговельного центру, був і українець Іван (Джон) Скала. 31-річний поліцейський належав до Спілки української молоді (молодіжна бандерівська організація) і мав псевдо Ясь. ІТИ НАЗУСТРІЧ ВОГНЮ ЗГОЛОСИВСЯ ДОБРОВІЛЬНО 11 вересня Іван (Джон) Скала, парамедик та офіцер портової поліції в Манхеттенському тунелі ім. Лінкольна, приступив до роботи о 7-й ранку. Приблизно через дві години, відразу після того, як літак врізався в будинок, він разом з іншими офіцерами був поінформований про небезпеку в Міжнародному центрі торгівлі. В газеті “The Record” товариш і колега Івана Скали офіцер Роберт Ґреф розповів, що був на місці події разом з Іваном, коли той добровільно зголосився увійти в будівлю WTC. “Я, – згадує Роберт, – допоміг йому одягнути повітряний балон і підтягнув ремінь. Останнє, що я зробив, це поплескав його по щоці і попросив бути обережним. Я не сумнівався, що побачу його знову”. Іван увійшов у будівлю, щоб допомогти людям, які потрапили у вогняну пастку. У наступні хвилини, коли місце удару літака перетворилось на пекло та коли будівля почала валитись, він працював усередині цього будинку. Приблизно через годину, о 10.05, південна вежа впала, накриваючи уламками навколишні вулиці і менші будинки. І хоч багато працівників портової поліції встигли залишити небезпечну зону перед катастрофою, Іван не пішов, а до останнього залишався рятувати людей… З ГЕРОЄМ ПРОЩАЛИСЬ ОПЛЕСКАМИ Через кілька днів після катастрофи друзі і родина зібралися в Українській католицькій церкві Святого Миколая, щоб помолитися за Івана та інших людей, які опинилися під уламками Міжнародного центру торгівлі. Під час тригодинної відправи в церкві, в яку не могли поміститись усі бажаючі, не було жодної пари сухих очей… Після служби Божої офіційні представники державної та місцевої влади, серед яких були представники міського голови Джуліані, сенату та губернатора штату Нью-Йорк, друзі та члени родини у своїх виступах згадували Івана і те, як він любив життя. За словами його брата Михайла, який працює слідчим у відділку шерифа графства Пассейк, Ясь (так його звали найближчі друзі та родичі) “мав хоробрість лева і лагідне серце ягняти”. “Ясь був дуже відданим і жертовним, – не може стримати сліз Оля Фіґоль, колишня голова осередку СУМ в Пассейку, коли говорить про свого товариша дитинства. – Працюючи на двох роботах, він завжди старався допомогти чим міг і кому міг. Він завжди зголошувався допомагати СУМові та українській громаді. Допомагав із медичним забезпеченням та охороною, коли наші діти навесні їхали на зліт в Елленвіл та в Українському центрі в Пассейку. Він був чудовим другом усім. Ми всі молимося, щоб з ним все було добре.” Після панахиди на честь загиблого героя пролунав салют з 21 рушниці, за яким відбулася церемонія складання прапора. Американський прапор та Іванів значок поліцейського (номер 1639) передали його матері, пані Славці Скалі, а його брат дістав Іванів кашкет офіцера портової поліції. Потім кількасот рідних та друзів зібралися на поминки. Всі присутні могли згадати щиру усмішку Івана, переглянувши слайди та відео з його життя. Коли показ закінчився, всі встали і довгою овацією та невгасаючими оплесками попрощалися з другом та героєм. НАШ ПРИКЛАД ДЛЯ НАСЛІДУВАННЯ 1 вересня 2002-го року голова світової управи Спілки української молоді Юрій Наконечний передав родині загиблого Івана Скали найвищу нагороду їхньої організації – Залізний Хрест Заслуги. “У часи, коли людство і молодь, шукаючи прикладів для наслідування, — сказав Юрій Наконечний, — часто вибирають фальшивих героїв: з рядів спорту, музики, голлівудських зірок чи фантастичних видуманих створінь на зразок “суперменів”, то ми, українська громада, наша сумівська молодь, маємо найвищий, найбільш ідеальний приклад для наслідування. Приклад посвяти, приклад цінності людського життя, приклад відваги, приклад геройства, а ним є справжній герой – наш покійний друг Іван Скала». * * * …11 вересня у тій же південній вежі хмарочоса Всесвітнього торговельного центру на 92-му поверсі в компанії “Washington International Group” працював комп’ютерним графіком ще один вихідець з України, 55-річний Олег Венгерчук. Коли перший літак з терористами втаранився у північну вежу, працівники офісів, які працювали у південній, кинулися тікати. Але менеджери всіх заспокоювали, що будівлі, мовляв, ніщо не загрожує, уражена лише північна вежа. Олег вважав, що він не може бути серед тих, хто в паніці тікає з хмарочоса. Таких, як він, в іхній компанії було лише чотирнадцять. Вони повірили закликам рятувальників й залишилися на своїх робочих місцях. Терористи вдарили по південній вежі WTC десь в районі 60-го поверху. А він перебував на 92-му… Юрій ЖУК.
