Курси НБУ $ 36.57 € 37.30
Школярі з донецького Вугледара побували у Луцьку на запрошення переселенки

Діти з донецького Вугледара в Луцькій гімназії №21 ім. М. Кравчука.

Лариса ЗАНЮК

Школярі з донецького Вугледара побували у Луцьку на запрошення переселенки

Семи- й восьмикласники НВК-ліцею №1 міста Вугледара розповіли, що отримали поїздку на Волинь за спортивні досягнення

Ініціатор зустрічі Вікторія Оробейко переселилася в Луцьк з Донецька 2015 року. Підприємство, яке вона очолює, виграло тендер на харчування у Луцькій гімназії №21 ім. М. Кравчука. Такі ж послуги надає у Вугледарському ліцеї на Донеччині. Ото якось і подумала, аби запросити дітей зі східного Вугледара у західний Луцьк. У місцевому відділі освіти погодили її ініціативу і винагородили такою поїздкою семеро школярів за особливі досягнення у спорті.

- Вважаю, що дітям треба відчувати увагу не тільки від батьків, а й від влади, тоді, коли виростуть, вони будуть більше вболівати за свою Батьківщину, захищати її, - каже пані Вікторія. Перебування школярів у Луцьку Вікторія влаштувала через спонсорів.

- Дякую Галині Даниленко, що надала безкоштовно номери в готелі, а харчування - то вже мої особисті витрати, розваги надають готельно-ресторанний комплекс «Зелений гай», кафе «Шарлотка», «Спорт лайф» запропонував басейн. Побільше б таких сердець — добрих і співчутливих, - каже Вікторія, а таке серце має і сама.

Директор Луцької гімназії №21 ім. М. Кравчука Олег Ковальчук із радістю запропонував локацію вугледарських дітей у своїй школі, бо вважає такий жест дуже доречним. Каже, такі поїздки років 20 тому потрібно було робити.

"Ожиновий дивосвіт" зустрічає гостей.

Вже з порогу гостей зустрів піснями фолькгурт «Ожиновий дивосвіт» і керівник Леся Сітовська, активні гімназисти поводили музеями, яких у гімназії аж 5: бойової слави, академіка Михайла Кравчука, «Наші обереги», національної валюти та історії школи.

Соціальний педагог пані Ольга провела цікавий треніг, на якому луцькі й вугледарські діти розповідали про захоплення, улюблені справи, смаки.

Ростик - реаліст, Тетяна – толерантна, талановита, Єгор – гордий, гарний, гумористичний, Лєра - ласкава, люб’язна,  Толик – товариський, Поліна – прекрасна, прикольна, Марія – мрійлива,  Андрій – артистичний, акуратний, Дмитро – добрий…. – називають діти свої якості за першою літерою імені і лине щирий сміх.

...Всі вони люблять спорт і риболовлю, стрибки з парашута й солодощі, мріють побувати у США й Європі, грають футбол, вболівають за спільні команди, слухають реп і рок, читають, жартують і хочуть миру – подібні між собою, діти зі сходу і заходу України.

- Не боялися вас батьки відпускати на Волинь? – хтось з волиняк жартівливо запитує,  - Не казали, що ми дітей їмо?

- А ми й не знали, що ви дітей їсте, – вдає подив педагог з Вугледара Тетяна Анатоліївна.

- Та ми й самі не знали, - гуртом відповідаємо.

Розповідає Ростик: «Люблю бігати, обожнюю їсти, мрію об’їздити всю планету…»

Антон: «Мрію стрибнути з парашута, навчитися барабанити, стати кухарем».

Єгор: «Я трішки жив у Луцьку, це дуже чисте місто, зелене… Люблю математику, граю у футбол на позиції центрального захисника, я кращий воротар у Закарпатті та Маріуполі, зі мною не нудно».

Тренінги здружують: тепер і я маю друзів у Вугледарі.

- Їхали ми весело, гуляли півдня у Києві, бачили випускників, які купалися у фонтані, а в Луцьку люди адекватні і щирі - додає Поліна.

Валерія - чемпіонка з легкої атлетики серед дітей з обмеженими можливостями, двократна чемпіонка України з бігу на короткі дистанції, та вважає свої досягнення лише початком. Говорить вільно українською, переходить на російську.

Марія мріє про мир на всій планеті.

- Вугледар - місто маленьке, має дві шахти, майже у кожній родині хтось працює шахтарем, - долучається педагог Тетяна Анатоліївна . - У нас три школи в місті, українські, але є російські класи. Нашій школі-ліцею цього року.

...Всі вони люблять спорт і риболовлю, стрибки з парашута й солодощі, мріють побувати у США й Європі, грають футбол, вболівають за спільні команди, слухають реп і рок, читають, жартують і хочуть миру – подібні між собою, діти зі сходу і заходу України. Вирізняють їх незначні відмінності, які й роблять цікавими одне одному.

 Ролик про толерантність на англійській мові всі розуміли й без перекладу: роби добро іншим, навіть якщо не станеш через це відомим, і тебе не покажуть по телевізору, роби те, що додає позитивних емоцій, робить світ добрішим.

Попереду у наших гостей ще море вражень і зустрічей, хочеться, щоб повезли  на Донеччину приємні спогади про Луцьк і приїздили сюди на екскурсію вже зі своїми батьками.

Альбом на згадку від гостей з Вугледара.
Telegram Channel