Старожили пригадують, що раніше лісові горіхи селяни на зиму заготовляли мішками...
Старожили пригадують, що раніше лісові горіхи селяни на зиму заготовляли мішками. Це були улюблені ласощі дітей. Нині теж можна знайти в лісах зарості ліщини, але вона плодоносить погано. Тож наші діти ласують грецькими горіхами. Їх знайдеш чи не в кожному садку, а корінний мешканець краю — ліщиновий горіх — став дефіцитом. Лише на базарі можна придбати привізні і надто дорогі турецькі ліщинові горішки. Продавці кажуть, що це фундук — садова форма ліщини. Вони крупніші. З власного досвіду знаю, що виростити фундук і отримати добрий врожай можна і в саду. Для цього обов’язково посадіть кущі двох сортів. Найкраще зеленолистий і червонолистий. Тоді вони добре перезапилюються. Причому, червонолисті сорти врожайніші. Вони мають чудовий декоративний вигляд. Колір листя в них з весни до осені змінюється від темно-червоного до зеленого з червоними розводами. Садити фундук треба так, щоб відстань між кущами була не меншою 2—3 метрів. На початку і в кінці рядка треба висаджувати зеленолистий фундук або лісову ліщину, як запилювачі, а посередині — 4—5 червонолистих сортів. Формувати кущі слід в один—три стовбури. Тоді збільшується кількість жіночого цвіту. Всю зайву поросль весною треба видалити. Її можна використати для розмноження. При посадці таких саджанців корисно присипати коріння грунтом, взятим з місця, де росте лісова ліщина чи з куща. Там присутні грунтові грибки, які сприятливо діють на приживленість і ріст фундука. Під час цвітіння раджу для кращого запилення струшувати гілки. Горіхи фундука достигають у вересні. Їх збирають, очищають, звільняють від рослинної “обгортки”, добре просушують і зберігають у сухому місці в полотняних мішечках або картонних коробках. Віктор ДЗЮБАК. м. Луцьк.
