Принаймні, за віце-прем’єрства Романа Безсмертного такого не станеться. Про це він заявив у ході зустрічі з представниками провідних регіональних ЗМІ, відповідаючи на запитання кореспондента “Волині”...
Принаймні, за віце-прем’єрства Романа Безсмертного такого не станеться. Про це він заявив у ході зустрічі з представниками провідних регіональних ЗМІ, відповідаючи на запитання кореспондента “Волині”.
“Не такий страшний вовк, як його малюють”. Це прислів’я цілком стосується майбутньої адміністративно-територіальної реформи, про яку в Україні нині ходять найрізноманітніші чутки. Аби “відділити зерно від полови”, віце-прем’єр-міністр України Роман Безсмертний запросив до Кабінету Міністрів представників провідних видань кількох областей Півдня та Заходу. Невимушена розмова відбувалася за філіжанкою кави в робочому кабінеті віце-прем’єра. Єдиним представником від волинської преси на ній був журналіст “Волині”. Адміністративно-територіальна реформа в Україні, зі слів пана Безсмертного, назріла давно. Востаннє перспективні плани розвитку територій і забудови в Україні затверджувались у 1930 році. Фактично вся система розвитку територій досі відбувалася на засадах і параметрах знань 75-літньої давності. Вона створювалася, щоб обслуговувати ту модель влади і той режим, які існували в ті роки. Скандали у Конче-Заспі, Пущі-Водиці тощо, пов’язані з незаконним виділенням земельних ділянок, забудовою міст і приміських територій, — наслідок територіальної необлаштованості держави і непрогнозованого використання громадами земельних ресурсів. Результатом адміністративно-територіальної неорганізації держави є безглузда система бюджетного забезпечення. В Україні існує 27 регіональних розпорядників бюджетних коштів, які здійснюють їх розподіл за суто суб’єктивними факторами. Існуючий устрій не дає змоги провести бюджетну гривню до рядової людини, вона губиться при проходженні через обласні та районні бюджети. До сільрад нерідко доходить мізер, якого вистачає лише на утримання посад голови сільради, секретаря та півставки прибиральниці. — Ми пропонуємо максимально спростити цю систему таким чином, щоб у Держбюджеті “світилися” всі чотири тисячі місцевих бюджетів, — обгрунтовує позицію уряду Роман Безсмертний. — Людина живе не в районі чи області, а в конкретній громаді. Тому найбільше повноважень має бути у первинної ланки — громади. Таким чином, запропонована реформа — не стільки територіальний переділ України, скільки перерозподіл владних повноважень. Пропонується трирівнева модель. Це — громада (не менше 5 тисяч населення), район (не менше 70 тисяч), регіон (не менше 750 тисяч). Як аргумент наводиться приклад Польщі, яка свого часу обирала між дворівневою і трирівневою моделями. “Спочатку Польща роздрібнилася і пішла на два рівні, після чого зрозуміли, що не досягли бажаного результату і пішли на укрупнення”, — пояснює Роман Безсмертний. У Польщі — це гміни (від 8 тисяч населення), повіти (73-144 тисячі) та воєводства (від 2,5 мільйона мешканців). Основне завдання громад, які формуватимуться шляхом укрупнення сільрад, — надання сільським мешканцям усього комплексу необхідних послуг. За обсягом надання послуг сільська громада не повинна відрізнятися від міської, адже скрізь живуть однакові люди. Сільські громади повинні мати свої дитсадки, школи, ФАПи, лікарні, власний соцзабез і ЖЕК (сьогодні сільський ЖЕК — це майже інопланетянин, — жартує Роман Петрович, але в Європі це — реальність). Для цього у громади має бути реальний бюджет, а світовий досвід свідчить: лише громада, яка має не менше 5 тисяч осіб, є фінансово самодостатньою, бюджетоутворюючою. Бюджет громади формуватимуть як власні доходи, так і дотації з Держбюджету, причому ці кошти “заходитимуть” у громаду напряму з Києва, обминаючи область і район. На практиці 8-10 громад утворюватимуть “новітні” райони. Лише 5-7 відсотків теперішніх районів в Україні відповідають новим критеріям. На Волині — жоден, тож після реформи межі кожного будуть змінені. Районні ради дбатимуть за надання послуг, які потребують додаткової кваліфікації і спеціалізації (спеціалізовані медичні заклади, підготовка спеціалістів у медучилищах, ПТУ та коледжах, утримання міліції, доріг, транспорт). Для здійснення своїх повноважень ради обиратимуть із числа депутатів виконавчі комітети. Потреба в районних державних адміністраціях відпаде, тож після реформи всі райдержадміністрації будуть ліквідовані. З підрахунків пана Безсмертного, за рахунок цього в межах кожної області вдасться зекономити від 6 до 20 мільйонів гривень. Значно зменшиться і роль обласних державних адміністрацій, за якими залишаться функції префектури — контроль за додержанням Конституції, прав і свобод людини, законодавчих актів, постанов Кабміну тощо. Всі реальні владні повноваження перебере на себе Рада регіону, яка затверджуватиме регіональні програми розвитку, дбатиме про вищу освіту і науку, ліквідовуватиме наслідки надзвичайних ситуацій, здійснюватиме координуючі функції. Чисельність обласних чиновників та видатків на їх утримання теж суттєво зменшиться. Натомість у 5-10 разів зросте чисельність бюджетних працівників на рівні громад. — І я відношу це до позитиву, — наголошує віце-прем’єр. — Людина, яка приходить у селі за довідкою, не повинна стояти в черзі. Інша справа — стоси паперів у районі чи області, вони можуть і зачекати... Видатки на громади зростуть у декілька разів, тож тут працюватиме не три людини, а 15-20, і вони займатимуться буквально всім — від нагляду за одинокими і людьми похилого віку до санітарного нагляду та охорони довкілля... Бо сьогодні в нас 35 відсотків людей проживають у селах, які нагадують “бухенвальди”, — без будь-яких умов і зручностей... У кожному населеному пункті буде заступник голови ради громади, представник виконкому чи сільський староста. Хороший досвід у цьому плані є на Волині — щодо організації в населених пунктах, де немає сільрад, сільських комітетів і обрання старост. Проект реалізує Інститут державної та регіональної політики, раджу скористатися цим досвідом... Окремо слід наголосити на створенні в районах і регіонах таких собі “адміністративних винятків” — міст-районів та міст-регіонів. Ці новинки майбутнього регіонального устрою стануть своєрідними “урбанізаційними центрами” — середовищами для розвитку промислових, наукомістких галузей, застосування інноваційних технологій, реалізації інвестиційних проектів. Це дасть змогу створювати нові робочі місця, вирішувати проблему зайнятості сільського населення. Адже, на глибоке переконання Романа Безсмертного, потреби в такій кількості робочих рук, які сьогодні є в селі, насправді немає. Для прикладу: в Європі у сільському виробництві зайнято 12 відсотків населення, в Канаді — 6, в Україні — 35 відсотків. Нарешті — щодо регіонів. Роман Безсмертний заспокоїв усіх, хто побоюється, що їхній обласний центр після реформування перестане таким бути. Кордони областей змінюватися не будуть. Винятків вирішено не робити жодних, навіть якщо йдеться про відновлення історичної справедливості. Як це слід було б зробити щодо поля Берестечківської битви, яке сьогодні фактично розділене навпіл кордоном Волинської і Рівненської областей. Відповідаючи на таке запитання кореспондента “Волині”, Роман Петрович зауважив: — Думаю, що переділом регіонів буде займатися вже наступний віце-прем’єр-міністр. При мені такого переділу не буде. Хоча подібні дослідження по регіонах ми проводимо... Однак якщо вирішимо питання на рівні громад і районів, то актуальність проблеми регіонів автоматично зменшиться, бо втратиться фінансова залежність громад і районів від обласних центрів... Теоретичні постулати адміністративно-територіальної реформи вже апробовано у чотирьох найбільш типових областях — Вінницькій, Луганській, Одеській та Івано-Франківській. Спроектовано нові карти цих регіонів. Із 28 квітня розпочинається другий етап адмінреформи — широка всеукраїнська дискусія. У пілотних регіонах проводитимуться кущові громадські обговорення законопроекту. Наостанок Роман Безсмертний коротко поінформував про свою діяльність як лідера новоствореного Народного Союзу “Наша Україна”, якою, з його слів, він займається в позаробочий час. Зокрема, зауважив, що обласні парторганізації на сьогодні створено у 17 регіонах України, чисельність партії сягнула 12 тисяч членів. Це пояснюється досить жорсткими умовами прийому в партію: “нашоукраїнці” не хочуть схибити на якості. Паралельно йде дискусія щодо формування передвиборного блоку на 2006 рік. Найбільш перспективним є проект спільного блоку з партійними структурами прем’єр-міністра Юлії Тимошенко і спікера Верховної Ради України Володимира Литвина. Плани цього блоку Роман Безсмертний охарактеризував як “наполеонівські” — більшість у майбутньому парламенті. Олександр ПИРОЖИК. Луцьк—Київ—Луцьк.
