З населенням в 4,1 млн чоловік - лише трохи більше, ніж у Лос-Анджелесі, - після Уругваю в 1950 році Хорватія стала найменшою країною, яка дійшла до фіналу Чемпіонату світу з футболу.
Футбол на мінному полі: хорватські «діти війни»
Після матчу з Англією натовп уболівальників в кольорах хорватської збірної покидав стадіон «Лужники». Одного з них, Якоба Монтіча, мексиканські журналісти запитали про те, що він думає про майбутній фінал, і чи не занадто це складне завдання для збірної його країни
«Ви ж знаєте Луку Модріча? Йому доводилося грати в футбол на мінному полі. Ні йому, ні нам боятися нічого», - відповів 17-річний уболівальник. Про це пише ВВС.
Модріч - дійсно один з "дітей війни", які відкрили нову сторінку в історії хорватського спорту. Кілька гравців основного складу пережили кривавий конфлікт, який виник після розпаду Югославії в 1991 році.
На одностороннє проголошення незалежності Словенією і Хорватією сербсько-югославські сили відповіли каральною операцією. Модріч і його партнер у збірній - захисник московського "Локомотива" Ведран Чорлука - стали біженцями на території власної країни.
У вигнанні
Ще кільком майбутнім футболістам довелося бігти з Хорватії. Родині зірки "Барселони" Івана Ракітіча вдалося влаштуватися в Швейцарії. Він згодом грав за всі її юніорські збірні, поки не вирішив виступати за основну збірну Хорватії.
«Ви ж знаєте Луку Модріча? Йому доводилося грати в футбол на мінному полі. Ні йому, ні нам боятися нічого», - відповів 17-річний уболівальник.
"У дитинстві було важко зрозуміти, що творилося на Балканах. Батьки не говорили зі мною і братом про війну і про те, як вони втратили багатьох близьких. Нам пощастило", - писав Ракітіч на сайті Players 'Tribune.
Тікати з країни довелося і сім'ї Маріо Манджукича, який забив Англії переможний гол. Він виріс в Німеччині.
Модріч, звичайно, не ганяв м'яча на мінному полі. Але перші навички гри в футбол він дійсно отримав в портовому місті Задар, який тоді регулярно піддавався сербським бомбардуванням. Футбол допоміг йому впоратися з тим, що бійці сербської міліції вбили його дідуся і підпалили сімейний будинок.
Батьки тоді говорили дітям не йти далеко від бомбосховищ і остерігатись мін-пасток.
"Війна зробила мене сильнішим"
"Мені було всього шість років, і час тоді був дійсно важкий. Я погано пам'ятаю, але це не те, про що хочеться згадувати", - розповідав Модріч в 2008 році.
Це був один з небагатьох випадків, коли він заговорив про війну. "Війна зробила мене сильнішим. Я не хочу, щоб ці спогади переслідували мене все життя, але не хочу і забувати про це".
Такі ж спогади - у захисника Деяна Ловрена, який зараз виступає в англійській прем'єр-лізі за "Ліверпуль".
Його родина втекла від війни до Німеччини. Їм не вдалося отримати притулок, і вони повернулися до Хорватії в кінці 1990-х.
На той час він частково забув рідну мову, і в школі йому доводилося важко.
У меншості
З населенням в 4,1 млн чоловік - лише трохи більше, ніж у Лос-Анджелесі, - після Уругваю в 1950 році Хорватія стала найменшою країною, яка дійшла до фіналу Чемпіонату світу з футболу.
Збірна провела на полі по 120 хвилин у всіх трьох матчах плей-офф, і тепер експерти думають, чи зуміють хорватські футболісти відновитися до фіналу. Але те ж питання турбувало всіх і перед півфіналом, що, за словами Модріча, лише допомогло команді додати в швидкості.
