«ДЕРЖАВНИЙ ВИКОНАВЕЦЬ ПЕРЕБУВАЄ МІЖ МОЛОТОМ І КОВАДЛОМ»—

Так вважає керівник служби, яка виконує рішення та накази судів...

Олександр НАГОРНИЙ

Чим займається державна виконавча служба? У народі кажуть: «Вибиває борги». Щоправда, на відміну від рекетирів це робить за рішеннями та наказами судів, але від цього милішою боржникам не стає. Ось торік обласний керівник агропромислового комплексу на семінарі дала своє визначення державній виконавчій службі: «Це — могильник сільського господарства». Хоча і в цій сентенції є свій смисл: ця служба підбирає те, що залишилося після розвалу господарств не без участі його керівництва.
Ось із цих звинувачень керівництва ми розпочали розмову із заступником начальника обласного управління юстиції — начальником відділу державної виконавчої служби (ДВС) Олександром Охримовичем. Тим більше, що привід для цього знайшовся досить поважний: повторна скарга в облдержадміністрацію засновників СВК «Злагода», що в селі Бортяхівка Рожищенського району, на неправомірні, на їхню думку, дії державних виконавців.

— Ще в березні 2005 року ми ретельно перевірили скаргу мешканців села Бортяхівка і дали всім зацікавленим сторонам вичерпну відповідь про те, що жодна дія ДВС під час опису і арешту майна, його реалізації не була проведена з порушеннями Закону України «Про виконавче провадження», — сказав Олександр Леонідович. — Я завжди стверджую, що у всіх сумнівних чи конфліктних випадках можна оскаржити будь-яке рішення державного виконавця чи моє як керівника в суді, Департаменті державної виконавчої служби. Чому люди все ще вважають, що майнові питання буде вирішувати держадміністрація чи сам Президент? Ніхто з Бортяхівки не оскаржив жодне з рішень чи постанов державних виконавців у суді.
Історія розвалу тамтешнього господарства типова, так це відбувалося в останні роки в багатьох селах. Хіба що додалося те, що керівника господарства Миколу Стасюка притягали до кримінальної відповідальності. Виконавче провадження щодо стягнення заборгованості по зарплаті на користь СВК «Злагода» було відкрито ще в 2001 році. За рішенням судів також потрібно було стягнути борги на користь ВАТ «Укртелеком», «Волиньобленерго», ДАК «Хліб України». І про це недвозначно свідчили виконавчі листи судів. А далі було проведено звичайну виконавчу процедуру. Немає коштів на рахунку в банках — описується і арештовується майно.
Причому було враховано побажання керівництва «Злагоди», що саме можна взяти в господарстві для погашення боргу. Оцінку майна проводив незалежний експерт. До цієї процедури державний виконавець не має ніякого відношення. І все ж скажу, що, наприклад, трактор МТЗ-80 чотирнадцятирічної давності продано на аукціоні за 9410 гривень. Добру ціну заплатили покупці за тракторні причепи, худобу. Був навіть такий момент: вирішено було не описувати і накладати арешт на кілька десятків худоби, котра насамперед потрібна в господарстві. Але керівництво скористалося цією уступкою і почало продавати корови. А всього в Бортяхівці накопичилося боргів на суму понад 40 тисяч гривень, які стягувались на користь фізичних та юридичних осіб. Зрозумійте, що це не просто: люди в цьому селі, як і в інших, не раз перешкоджали виконанню рішень судів. Якщо ж державний виконавець їх не виконує, то закон передбачає кримінальну відповідальність.
— І все ж люди нерідко в листах до редакції повідомляють про те, що «майно продане за безцінь», «державні виконавці забирають найкраще», «описують техніку, яка виділена в рахунок майнових паїв»... Чи не надто, як говориться, лютують ваші працівники, виконуючи рішення судів?
— Я ще раз повторюю, що обов’язок державних виконавців звернутися до боржників, щоб вони надали для реалізації те майно, яке на цей момент є найменш необхідним. І, до речі, експерт-оцінювач попереджається про кримінальну відповідальність за недостовірність даних при проведенні оцінки майна. Не наша служба розорила господарство. Самі ж керівники нерідко нацьковують своїх працівників на виконавців, коли йдеться про арешт механізмів, ВРХ, споруд. І тоді люди, як мовиться, беруть в руки вила та лопати...
Звісно, у нас нараховується більше 60 тисяч виконавчих проваджень про стягнення. І можуть бути якісь непорозуміння чи порушення з боку ДВС. Але є чіткий порядок оскарження. І, до речі, з свого боку ми здійснюємо відомчий контроль. У цьому році притягнули до відповідальності більше десяти державних виконавців в зв’язку з різними допущеними ними порушеннями.
— На одній з прес-конференцій заступник голови апеляційного суду з тривогою говорив про значний залишок з минулого року невиконаних ДВС судових рішень. Що вам заважає стягувати борги?
— Справді, у європейських країнах виконується судових рішень до 80 відсотків, а в нас — 50—60. Причин чимало. Насамперед в тому, що економіка знаходиться в тіні, отже, і боржника нелегко відшукати. Є вина і суддів, які не вживають згідно із законом превентивних заходів для виконання свого ж рішення, наприклад, накладанням заборони на відчуження майна (засіб забезпечення позову). Адже поки подається позов, розглядається в суді, готується звернення до ДВС, проходить стільки часу, що все майно боржника оформляється на далеких родичів. На місцях деякі державні виконавці не хочуть псувати стосунки з суддями і не повертають ці рішення. А хіба нормально, коли переважна частина справ про адмінпокарання розглядається в судах без участі порушників? Шукай згодом порушника, як голку в сіні. А є ж певні строки для виконання рішень про стягнення майна чи коштів.
— І все ж, Олександре Леонідовичу, складається враження, що місцева влада нерідко не бажає, щоб деякі рішення про стягнення боргів взагалі виконувалися. Напевне, на цьому грунті у вас виникають конфлікти?
— Державні виконавці начебто знаходяться між молотом і ковадлом. Деякі високі керівники вказують, що ви «політично невиважено» підходите до ситуації, дієте не по-державницьки. На місцях керівники виконавчих органів намагаються на відділи ДВС так чи інакше впливати через управління юстиції. Тому, мабуть, Президент України 20 квітня ц.р. і видав Указ, згідно з яким державна виконавча служба буде підпорядковуватися безпосередньо Департаменту чи відповідному Комітету в Міністерстві юстиції. Очевидно, ставиться мета, щоб вивести ДВС із впливу виконавчої влади. Я скажу прямо: кожне звернення високих керівників до нашої служби продиктовано бажанням, щоб ми не стягували якісь борги, не арештовували рахунку в банках, бо це зачіпає чиїсь інтереси.
Виникають хитромудрі комбінації, які лобіює влада. Торік 400 голів худоби в Луцькому районі як заставне майно хотіли купити і обласні, і районні керівники всього за 340 тисяч гривень. Ми домоглися переоцінки і ВРХ було реалізовано за ціною вдвічі дорожчою. Ми зацікавлені в наповненні державного бюджету. Від вчасного вирішення виконавчого провадження залежить винагорода наших працівників. Згідно з кошторисом на цей рік виділено 53 тисячі гривень якраз для заохочення сумлінних працівників.
— А чи не суперечите ви, Олександре Леонідовичу, самому собі, коли раніше говорили про зважений підхід при арешті та виборі майна? Чи не ганяються працівники за преміями, про що теж повідомляють люди?
— Це заохочення як можливість добре заробити самому на себе, а не вишукувати для цього якісь нечесні оборудки. Хоча ми не прагнемо, як кажуть, крові. В межах закону йдемо на уступки. У нас — великі повноваження, але є й законні шляхи для відстрочок. Ось, наприклад, яка ситуація склалася на підприємстві «Луцькводоканал». Накази господарського суду, які видані в 2004 році, гласять: стягнути з цього підприємства на користь «Луцьктепло», «Укртелекому», «Волиньобленерго» шість мільйонів гривень. Я ж почув від керівників міста: ви, блокуючи рахунки в банку, залишаєте на свято ветеранів війни без теплої води. Довелося підказати тимчасовий вихід: хай стягувачі і боржник укладуть мирову угоду, узгодять графік погашення боргу згідно з помісячною розбивкою... Однак вже в 2004 році така мирова угода, затверджена судом, укладалась. Та жодного погашення боргів підприємства від «Луцькводоканалу» не дочекалися. Згідно із Законом України «Про виконавче провадження» з боржника буде стягуватися виконавчий збір на користь ДВС, а це — 600 тисяч гривень. Прийнято заборону про відчуження майна в «Луцькводоканалі». Якщо ж згідно з графіком не будуть перераховуватися ці кошти, то державний виконавець буде звертати стягнення на майно боржника. Думаю, що керівництво міста розуміє, що коли виникне загрозлива ситуація, то рахунки боржника державний виконавець не зможе розблокувати. Інакше нас можуть не правильно зрозуміти в Міністерстві юстиції.
— Чому все-таки керівники підприємств, організацій, відверто кажучи, не дуже прислухаються до ваших порад, залізають у боргові ями, а потім починають дорікати державній службі, що вона не враховує усіх наслідків своїх дій?
— Вважають, що їм це зійде з рук, бо ж існує телефонне право, адміністративний тиск, задобрювання чиновників тощо. Наша служба ще тільки на початку становлення. Пригадую, в 1999 році, коли вона створювалася, нам мішками передавали неопрацьовані виконавчі листи. Тепер у нас є можливості вчасно реалізовувати виконавче провадження, хоча необхідна більша взаємодія з міліцією, прокуратурою. Далеко не всі розуміють, що ми діємо від імені держави. Думаю, що через незнання наших прав і обов’язків і виникають скарги від боржників і від стягувачів, бо невдоволені й ті, й інші. Хоча зрозуміло,що від злісних неплатників по заборгованості ми не чекаємо подяк. Ми повинні бути вимогливими в межах чинного законодавства.