Як ефективніше використовувати кошти, що виділяються на охорону здоров’я? Таке питання поставив перед медиками Луцького району голова райдержадміністрації Богдан Прус...
Як ефективніше використовувати кошти, що виділяються на охорону здоров’я? Таке питання поставив перед медиками Луцького району голова райдержадміністрації Богдан Прус.
Галина СВІТЛІКОВСЬКА
ПРО “ЦАРСЬКІ” АМБУЛАТОРІЇ ТА ЕКОНОМІЮ У “столичному” Луцькому районі медицину влада начебто й не обділяла, і цифри у графі “видатки на охорону здоров’я” солідні. Чому ж ці кошти не доходять до бідових пацієнтів, які нарікають, що медична допомога їм не по кишені? Новопризначений голова Луцької райдержадміністрації Богдан Прус вирішив зібрати поважний консиліум з представників влади і закладів охорони здоров’я, щоб розібратися, де в медицині бракує грошей, а де — розпорядливості. Взяли участь у цій розмові заступник голови облдержадміністрації Володимир Карпук, до речі, відомий, авторитетний лікар, та новий начальник обласного управління охорони здоров’я Ігор Ващенюк. Дискусія вийшла живою, цікавою і неформальною. — Я сам живу у селі і знаю біди сільської медицини,— почав розмову Богдан Прус. — Вважаю, що в районі було обрано не зовсім правильний напрям, коли почали будувати “царські” амбулаторії у селах за три кілометри від обласного центру. Так само, чи завжди потрібні сільським амбулаторіям дорогі і затратні автомобілі “швидкої допомоги”, можливо, у багатьох випадках доцільніше користуватись економнішою “Таврією”. Багато є невиправданих виїздів “швидкої”, коли допомогу може надати фельдшер на місці, у селі. Мене завжди дивували планові показники в медицині, коли лікар мусить дбати про справну цифру, а не про ефективність і раціональність лікування. До честі керівника району, він не тільки ставив завдання перед медиками, а й пропонував підтримку влади у вирішенні багатьох питань. Скажімо, пообіцяв допомагати в газифікації ФАПів, їх ремонті, закупівлі мобільних телефонів для працівників “швидкої” замість застарілих рацій. Галузь охорони здоров’я — одна з найзатратніших. І дбати про її розвиток повинна, на рівні з державою, і обласна влада, і місцева,— наголосив заступник голови облдержадміністрації Володимир Карпук, який рекомендує розробити в кожному районі чітку програму розвитку охорони здоров’я на п’ять або десять років. Цю програму має обговорити територіальна громада, щоб вирішити, куди в першу чергу спрямовувати кошти і зусилля. КОЖНА ДИТИНА — ДВІЧІ ХРОНІК Підпрягатися до вирішення проблем охорони здоров’я усіх змусить саме життя. Рівень захворюваності, особливо серед дітей, нікого не може залишати байдужим. На десять тисяч дітей до чотирнадцяти років в Україні реєструється двадцять тисяч хронічних захворювань. Тобто кожна дитина у нас двічі хронік. Не набагато кращий цей показник і серед призовників. Саме тому, підкреслювали учасники розмови, починати треба з профілактичної роботи, ретельного обстеження дітей, всього населення. — Люди скаржаться, що не звертаються до лікарів, бо не мають грошей, не можуть прооперуватися. Я б просив оприлюднити, що препарати для наркозу, перев’язочний матеріал у нас повинні бути безкоштовними. Звичайно, є серйозні операції, які потребують великих затрат, але треба виявляти хвороби на ранніх стадіях, коли лікування обходиться дешевше. Так само і з вартістю ліків. Навіщо пускати приватні аптеки у свої лікувальні заклади? Чому б лікарні самій не організувати на своїх площах пункти реалізації ліків за дешевшими цінами,— підкидав теми для роздумів голова райдержадміністрації. Говорив про загрозливий ріст онкологічних, серцево-судинних захворювань і головний лікар райлікарні Володимир Тарасенко, і фахівці цієї установи, і завідуючі фельдшерсько-акушерськими пунктами. Бракує необхідного діагностичного обладнання. Зрештою, нема найнеобхіднішого. —Сільський голова мусить брати на себе відповідальність за стан здоров’я жителів. Зрештою, це спільна відповідальність і самої людини, і влади, і медицини. У нас же часто лікарі зацікавлені у просуванні тих чи інших фармпрепаратів, бо фірми їх заохочують. А треба пояснити хворому, що він може якісно пролікуватися і за меншу вартість,— говорив Володимир Карпук. Йшла мова і про необхідність залучення коштів, створення лікарняних кас, фондів на придбання сучасної діагностичної апаратури. Але за витрачанням цих коштів повинні стежити незалежні наглядові ради. “ДОБРОГО ЛІКАРЯ НАРОД ПРОГОДУЄ?..” Сьогодні в охороні здоров’я ставка робиться на первинну медико-санітарну допомогу, сімейну медицину. Але чи вивезе сільський фельдшер тяжкий віз охорони здоров’я, якщо до нього не зміниться ставлення з боку держави? Випускників медучилищ та медуніверситетів, як бачимо, у село й міністерським батогом не загнати. Навіть у Луцькому районі, в тих селах, де сучасні амбулаторії, де передбачене житло для медиків, не завжди знаходяться бажаючі працювати. Що вже казати про віддалені населені пункти. От і виходить, що єдина надія — на стаціонари. — На підсумковій колегії Міністерства охорони здоров’я прозвучали такі цифри: з кожної тисячі людей 750 осіб мають проблеми із здоров’ям, з них лише 250 звертаються до лікарів. Аналіз свідчить, що дуже невелика кількість хворих потребує вузькоспеціалізованої допомоги в стаціонарі, решта має бути під опікою медиків первинної ланки. Якщо б ми ретельно подивилися на хворих наших стаціонарів, то переконалися б, що майже третина їх не повинна там лежати, цих хворих можна лікувати амбулаторно, що значно дешевше, — ділився думками начальник обласного управління охорони здоров’я Ігор Ващенюк. — На жаль, на сьогодні у нас не скрізь є такі можливості. Навіть у Луцькому районі, який був піонером у впровадженні сімейної медицини, дванадцять фельдшерів, двадцять два акушери працюють на півставки. Звичайно, великої віддачі там не можна чекати. У районі є шістнадцять підготовлених сімейних лікарів, створено показові сімейні амбулаторії, забезпечені транспортом, сумками-укладками. А от потрібної кількості ставок для сімейних лікарів обласне управління не виділило. “Доброго лікаря народ прогодує”,— сказав колись чи то Ленін, чи Сталін. Схоже, цей вислів актуальний і сьогодні. Зарплати у медиків, навіть порівняно з освітянами, нижчі. Звідси й традиція “віддячувати” медикам за лікування, яку навряд чи можна викорінити, поки у галузі залишатимуться теперішні порядки. Порушували учасники зустрічі й багато інших проблем, думки їхні, пропозиції районна влада пообіцяла врахувати.
