ПРИВІЛЕЙОВАНІ ЗАБУДОВНИКИ

Біля дитячого табору “Оберіг” незаконно зводяться котеджі та самовільно захоплюється земля.

Ярослав ГАВРИЛЮК

Озеро із загадковою назвою Ухо, плеса якого чарують околиці села Уховецьк Ковельського району, стало відомим завдяки оздоровчому табору “Оберіг”, який почав функціонувати тут два роки тому і розрахований для дітей з бідних сімей та сиріт. Нерідко так буває, що коли одні роблять доброчинну справу, інші намагаються “відщипнути” від неї щось і собі. “Як табір побудували, так і почалася тут “дільожка” землі”, – з неприємністю констатує 34-річний уховецький сільський голова Володимир Демидюк, який до цього працював у місцевій школі вчителем.
Так би мовити, поза конкуренцією роздавалися земельні ділянки деяким привілейованим особам. За словами начальника районного відділу земельних ресурсів Василя Бойчука, минулого року він приїздив на уховецьке озеро разом із тодішнім головою райдержадміністрації Віталієм Карп’юком та одним високим чином обласного управління СБУ. “Треба хороше місце під дачу”, – мовив останній. Бойчук запропонував варіант, але місце гостю не сподобалося, бо знаходилось задалеко від озера. “Хочу ось там”, – показав офіцер у цивільному на ділянку біля паркану дитячого табору.
Він виявився впертим і навіть слухати не хотів головного земельника району, що дане місце входить у стометрову природоохоронну зону до водойми, де не можна навіть розорювати землю. “Ви розумієте, що це протиправно?!” – спробував урезонити Василь Бойчук. Але марно.
Незабаром Уховецька сільська рада дозволила розробляти технічну документацію для надання в оренду цієї земельної ділянки, але не старшому офіцеру СБУ, а лучанці Марії Ковальчук. У своєму рішенні депутати вказали, що земля надається жінці “для обслуговування місця відпочинку”. Коли документи виготовили і затвердили їх на сесії сільради, то в рішенні зазначили, що земля призначається уже “для облаштування відпочинку”. Отримавши ділянку в оренду на двадцять років(!!!), Марія Ковальчук побудувала розкішний дачний будинок в природоохоронній зоні, де категорично заборонено будівництво будь-яких споруд.
Втім, навіть виготовлені правдами й неправдами документи Марії Владиславівні довести до кінця так і не вдалося. Договір оренди між пані Ковальчук та Уховецькою сільською радою ніяк не хочуть реєструвати у кадастровому бюро, бо у Земельному кодексі немає такого поняття, як передача землі для “організації відпочинку”.
З іншої сторони оздоровчого табору “Оберіг” побудувалася ковельчанка Людмила Клейман, яка доводиться рідною сестрою колишнього голови райдержадміністрації. Частина ділянки, там, де розміщені господарські споруди, знову ж таки знаходиться у природоохоронній зоні. Цей оазис відпочинку від дитячого табору відділяє лише паркан. Сусідня ділянка на правах приватної власності належить Олександру Гаврилюку – сину колишнього першого заступника голови райдержадміністрації Любові Гаврилюк. На яких же умовах були передані земельні ділянки у приватну власність, коли сільський голова Володимир Демидюк бідкається, що у місцевій казні порожньо.
Зовсім недавно хтось самовільно захопив поруч дві земельні ділянки, повністю перекривши дорогу, яка вела до озера. Не дай, Боже, щоб комусь із дітей біля води стало недобре – машина «швидкої допомоги» сюди не проїде. Земельні загарбники зламали і викинули на смітник шлагбаум та знак, який забороняє проїзд автотранспорту до озера, обнесли “окуповану” територію таким же самим парканом, що й у двох вищеназваних землевласників із Ковеля.
— Особисто я – не в курсі, хто тут “хазяйнує”, хто збудував паркан, – розводить лише руками сільський голова Володимир Демидюк. – До мене з приводу надання ділянок ніхто не звертався.
Як стверджує начальник районного відділу земельних ресурсів Василь Бойчук, до самовільної загорожі мають відношення депутат Ковельської міської ради Юрій Шлюєв (директор фірми “Верес”) та депутат районної ради Олег Шевчук (директор фірми “ОлШе”). Торік у районі з робочою поїздкою побував один високопосадовець Міністерства аграрної політики України. Після офіційних зустрічей шанованого гостя повезли показати озеро в Уховецьку. Аграрному функціонеру мальовниче плесо дуже сподобалось. “Розробіть план забудови ось тієї ділянки”, – коротко сказав він Василю Бойчуку. А невдовзі, як вже говорилося, невідомі зламали тут шлагбаум та знак, обнесли територію парканом, заклали фундамент під дачу.
Знайти і закликати до порядку самовільних забудовників при бажанні не складно. Але хочеться сказати про інше. На початку жовтня 2003 року Уховецька сільська рада оголосила про те, що виставляє на аукціон земельні ділянки біля озера для дачного будівництва із стартовою ціною – 300 гривень за ділянку. Хоча стаття 58 Земельного кодексу України визначає склад земель водного фонду, до яких й відносяться прибережні смуги озера Ухо. Ця норма закону дозволяє передавати на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг без зміни їх цільового призначення, тобто без проведення будь-якої капітальної забудови.
Оголошення у газету місцева влада подала, але схоже на те, що ніхто й не збирався той аукціон проводити. На відкритий незабаром позабюджетний рахунок сільської ради бажаючими отримати землю перераховувалися нібито добровільні внески по 500 гривень. Яким чином йшов підбір “кандидатів”, можна тільки здогадуватися. Рішенням сесії сільської ради дозвіл на розробку проектів відведення земельних ділянок для надання у власність отримали більше десятка ковельчан, жителі сіл Уховецьк та Дубове. Через кілька місяців Уховецька сільська рада всупереч чинному законодавству, без будь-якої технічної документації та екологічної експертизи надає землю біля озера для дачного будівництва також більше десяти ковельчанам.
Уховецький сільський голова Володимир Демидюк, який так щедро роздавав землю своєї громади під дачне будівництво мешканцям Ковеля, не зміг толком показати, де саме знаходяться ці земельні ділянки. Володимир Миколайович каже, що йому з району “привезли список”, на кого сільська рада має прийняти рішення про надання землі. На превеликий жаль, сільські депутати виступили лише в якості статистів, дружно проголосувавши за “потрібне” комусь рішення.
— У мене немає ні плану забудови, ні генерального плану, тому я не знаю кому і в якому місці надана земля під дачу, – каже Володимир Демидюк. – До нас приїздила із Ковеля проектна група. Земельники вирішували між собою, щось там ділили. Я про це не відаю, бо все це робилося без моєї присутності.
— Але ж ви – сільський голова, лідер, якому повірила громада, якого обрали люди…
— А хто мене тоді питав… Депутати проголосували, бо в сільському бюджеті нема нічого, а за благодійні внески ми уже зробили у селі вуличне освітлення.
Як не дивно, але директор “Ковельгеодезії” Тетяна Чирук також не знає, яким чином проводився біля озера Ухо розподіл земельних ділянок. “Ми виготовляли документи лише Марії Ковальчук, Людмилі Клейман та Олександру Гаврилюку, а більше до нас ніхто не звертався”, – мовить Тетяна Миколаївна. На думку Василя Бойчука, щоб привести все до порядку, складності великої немає, просто треба почати спочатку: зробити генеральний план та план забудови, яких немає, погодити їх з усіма службами. Але насамперед необхідно заборонити біля озера будь-яке будівництво, аби ще більше не наламати дров і зберегти нашу матінку-природу від новоявленого бузувірства.