ЯК ВІДРОДИТИ ПОЖЕЖНУ ОХОРОНУ НА СЕЛІ

Катерина ЗУБЧУК

«Сподіваємось з допомогою газети знайти відповідь на свої питання, — пише жителька села Деревок Любешівського району. — Мій чоловік Віктор Хрупчик працює в колгоспі шофером на пожежній машині (в усякому разі заяву писав в колгосп).

А торік у жовтні голова колективного господарства сказав: мовляв, платити я вам більше не буду, бо передав вас на сільську раду. З того часу сільський голова «із кишені» платить пожежним по 100 гривень в місяць, ніби вони в нього вдома роблять. За сільською радою пожежна охорона не рахується, на сесії це питання не вирішувалось. Просто сільський голова із своїми працівниками пішов по хатах і зібрав гроші з людей на зарплату пожежним. Ходили, просили голову СВК і голову сільської ради, щоб віддали пожежну машину в лісництво. Не погоджуються, посилаючись на те, що лісництво може її привласнити. Коротше, ніякого виходу вони не шукають...».
Авторка листа резонно зауважує, що людині ж потрібні вихододні, аби заробити пенсію. Тож який толк, що чоловік та його колеги одержують зарплату «з кишені»? При зустрічі голова Деревківської сільської ради Валерій Шоломіцький висловив свою реакцію на лист коротко:
— Скажу чесно, що все так, як написано. Оскільки СВК не міг фінансувати місцеву пожежну охорону (колись це була пожежно-сторожова охорона), то вона була передана на сільську раду. У нас був один вихід і ми «вхопились» за нього: провели збори селян і вирішили брати з хати по одній гривні в місяць. З цих грошей і платимо працівникам пожежної охорони по 100 гривень. А що « з кишені», то на таке порушення я змушений іти. Адже, оприбуткувавши гроші, потрібно робити відрахування на зарплату, податки. Що з них залишиться?
Сільський голова вважає, що в ситуації, яка склалась, зробив правильно. Інакше пожежну машину вже «розібрали б і розікрали на запчастини», як і сталося в багатьох селах району. По суті, сільська рада місцеву пожежну охорону не взяла на баланс, а утримує її «всякими правдами і неправдами».
— То, може, справді, краще передати пожежну машину в лісництво? — запитую з приводу цієї пропозиції, висловленої в листі.
— Пожежну машину лісівники взяли б, — каже Валерій Олександрович, — але тоді вона буде використовуватись в інтересах лісництва. Влітку часто горять ліси, то знадобиться. А цілий рік навряд чи хто чергуватиме — на той випадок, що загориться стіжок чи хата. Це теж не вихід...
Якщо ж взяти пожежну охорону на баланс сільради і розраховуватись з людьми за всіма правилами, то треба дати їм хоча б мінімальну зарплату, а ще ж плюс всі податки. За грубими підрахунками, це 40 тисяч гривень в рік. При бюджеті 20 тисяч, який має сільська рада — це нереально. Один із варіантів, згаданий при зустрічі з сільським головою, «провести» працівників пожежної охорони через районний центр зайнятості (якщо, звичайно, для цього є підстави), і тоді центр зайнятості оплачував би дотаційні робочі місця. Але в такому випадку проблема вирішиться на один рік. А потім сільському голові треба буде думати, як втримати зарплату на цьому ж рівні.
— Обласний, районний бюджет мав би дотувати пожежну службу хоч би на 30 відсотків, — говорить сільський голова. — Ясно, що це має вирішуватись не на рівні сільради.
Оскільки йдеться про проблему не одного села Деревок і не тільки Любешівського району, то за роз’ясненням я звернулась до начальника управління МНС у Волинській області Володимира Грушовінчука.
— В області, у цілому в Україні, — сказав Володимир Васильович, — з реформуванням аграрного сектора колективні господарства, навіть там, де вони збереглись, вже не в змозі були фінансувати пожежну сторожову охорону. Її назвали місцевою (чи сільською) пожежною охороною, і вона передана сільським радам. Але із 197 підрозділів на баланс сільських рад взята десь третина. Торік була часткова дотація з обласного бюджету на утримання пожежної охорони в сільській місцевості. В цьому році це питання мають вирішувати районні ради. Але поки що ця програма не скрізь виконується. Я говорив з багатьма сільськими головами і чув нарікання, що не вистачає грошей навіть на зарплату штатним працівникам сільради, то за рахунок чого утримувати пожежну охорону?
З іншого боку ці підрозділи просто необхідні. Адже коли виникає пожежа, то за той час, поки до місця «ЧП» прибудуть пожежні з райцентру, минає 30—40 хвилин. Цього достатньо, щоб від дерев’яної будівлі залишився фундамент. У Старовижівському районі пішли на створення, так би мовити, укрупнених, кущових дієздатних місцевих пожежних охорон.
— Я їздив у Польщу і знаю досвід роботи наших сусідів, — говорить Володимир Грушовінчук. — У гмінах громада купує навіть пожежне обладнання за свої кошти. Але там пожежні стражі мають певні пільги. Вони користуються авторитетом в громади. Нам цей авторитет ще потрібно піднімати.
Як би там не було, не можна допустити, щоб, як у давнину на селі, в одного з господарів зберігався багор, в іншого — відра, помпа...Якщо зараз на утриманні сільради дільничний міліціонер, фельдшерсько-акушерський пункт, то з часом на таких же правах мають бути і пожежні. В сільській місцевості виникає 76 відсотків пожеж від загальної їх кількості, і збитки від них найбільші. Така статистика не може не тривожити.
... Цими днями я зателефонувала голові Деревківської сільської ради Валерію Шоломіцькому і дізналась, що рішенням сесії сільради все-таки передадуть пожежний автомобіль в лісництво Любешівського держлісгоспу. Чи будуть в такому випадку надійно захищені від вогняної стихії селяни? Це покаже час.