Намагання уряду взяти під контроль ціни на продовольчому, зокрема м’ясному, ринку не принесли бажаного успіху. Не зарадили м’ясному ажіотажу і передсвяткові ярмарки, які організовували управління сільського господарства і продовольства, виконуючи доручення Кабміну.
Намагання уряду взяти під контроль ціни на продовольчому, зокрема м’ясному, ринку не принесли бажаного успіху.
Олена ДУДКЕВИЧ
Не зарадили м’ясному ажіотажу і передсвяткові ярмарки, які організовували управління сільського господарства і продовольства, виконуючи доручення Кабміну. Бо виробники м’яса з дуже вже великою неохотою вивозили на продаж свою продукцію, яку мали реалізовувати згідно з розданими прейскурантами. На практиці виходило, що прибутку від таких торгів - як кіт наплакав. Цікаво, що й споживачі лишились невдоволеними, адже їхній попит так і не вдалось задовольнити. Не вирішило проблему й виділення на ринку спеціальних місць продажу для виробників м’яса, про які було так багато мови. Бо, по-перше, не всі виробники прагнуть і можуть реалізовувати свою продукцію самотужки, а, по-друге, якщо вони вже й з’являються на ринку, то ціну встановлюють не меншу, ніж перекупники. То чи ж можна сподіватись, що дешеве м’ясо таки буде на прилавках наших магазинів і ринків? Схоже на те, що це питання ризикує стати риторичним. Бо, відповідаючи на нього, виробники м’яса кажуть одне, державні структури - друге, а споживачам хочеться почути третє — і обов’язково щось правдиве. ПРОБЛЕМА НЕ В РИНКУ, А В ДЕФІЦИТІ М’ЯСА Під час спілкування з одним з найбільших виробників м’яса на Волині, головою сільгосппідприємств області Романом Притолюком (сільгосппідприємство «Русь» Горохівського району) довелось почути думку: - Вирішувати проблему треба розпочинати не з ринків, а з підтримки вітчизняних виробників, щоб тваринництво стало прибутковим. Тоді сільгоспвиробники будуть зацікавлені у виробництві, і проблема почне вирішуватись. Як же позбутися стихії на м’ясному ринку, коли м’яса виробляється тільки п’ятдесят відсотків до потреби? Регулювати ціни за таких умов - це марна трата сил. За даними головного управління сільського господарства і продовольства облдержадміністрації, у 2003 році фонд споживання м’яса і м’ясопродуктів населенням області у розрахунку на одного жителя становив 38, 1 кілограма (у забійній вазі), тоді як норма споживання - 78-80 кілограмів. Криза з м’ясом виникла не в один день, а поглиблювалась протягом останнього десятиліття. На сьогоднішній день сільгосппідприємств, які ще займаються тваринництвом, залишилось зовсім небагато, а на півдні і сході України - взагалі одиниці. Протягом останніх десяти років поголів’я худоби, яке нарощувалось роками, реалізовувалось за безцінь. Кормова база погіршувалась ще швидше, ніж зменшувалась кількість худоби. Фізично та морально старіла техніка, механізми та обладнання, які використовувались на фермах. Через подорожчання енергоносіїв чимало сільгоспвиробників були змушені відмовитись від механізованої кормороздачі. У переважній більшості господарств продукція тваринницької галузі була збитковою, дорогою і неконкурентоспроможною. Як наслідок - протягом останніх десяти років чисельність поголів’я великої рогатої худоби скоротилась майже у два рази. Все це й створило передумови ситуації, яка сьогодні склалась на ринку м’яса. Усвідомлюючи, що далі так тривати не може, що нестача м’яса на ринку стимулює контрабандні потоки далеко не якісної м’ясної продукції, держава почала шукати можливості, аби якось підтримати вітчизняного виробника. З’явились дотації на великовагову худобу, комусь вдавалось «вибити» гроші на селекцію стада. І хоч ці кошти не повністю компенсовували витрати на виробництво, все ж були реальною підтримкою для виробників. Але таку підтримку отримували знову ж таки потужніші сільгосппідприємства. У 2004 році реалізація худоби та птиці у всіх категоріях господарств Волині зросла на 2,9, а в агроформуваннях — на 5,8 відсотка. Нарощення виробництва відбулось завдяки підвищенню продуктивності тварин. А ще виробники м’яса почали робити ставки на скоростиглі галузі, зокрема, птахівництво. Розширення мережі підприємств торгової марки «Пан Курчак» та «Курка Чеботурка» дало можливість потіснити на ринку закордонні «ніжки Буша» і призвело до того, що виробництво м’яса птиці у минулому році досягло 51 відсотка у загальному виробництві м’яса агроформуваннями області. Однак останнім часом вже й курятина, яка виробляється в області, реалізовується не на Волині, а вивозиться за її межі. Бо, скажімо, Володимир-Волинська птахофабрика м’ясо птиці дає у продаж тільки на умовах передоплати, а наші підприємці так працювати не звикли. Звісно, курятина - це добре, але у нас перестали вирощувати вівці, кролів, водоплавних птахів, м’ясо яких теж обов’язково має бути присутнє у раціоні харчування. Економічно міцні господарства власні кошти воліють вкладати не у м’ясне, а в молочне скотарство. Кажуть, це - вигідніше. Бо, якщо собівартість кілограма яловичини становить 6, 3 гривні, то продавати її у живій вазі по 5 гривень (така ціна склалась на сьогоднішній день) — значить вішати собі на шию економічний зашморг. А ось молоко великотоварних підприємств користується попитом, особливо тих, які вкладають гроші в нове устаткування, бо хоч в індивідуальному секторі молока нині виробляється більше, зате якість його значно гірша. Через це переробники воліють співпрацювати з потужними господарствами, нерідко допомагають їм з новим обладнанням. - Сьогодні сільгоспвиробник добре навчився рахувати, - каже Роман Притолюк. - І я, аналізуючи ситуацію, прийшов до висновку, що поголів’я худоби треба не нарощувати, а зменшувати. Не будемо ж ми собі на збиток працювати. У моєму господарстві працює півтисячі людей, яким я хочу платити достойну зарплату. Але нема можливості, бо в нинішньому році державна підтримка сільгоспвиробника існує тільки на словах. Минуло чотири з половиною місяці, а ми ще й не бачили дотації. Нема навіть того, що було минулоріч. То що ж мені зарплату людям платити м’ясом, яке невигідно продавати, чи зерном, яке ніде збути? Що ж стосується дотації, то вже коли матеріал був готовий до друку, заступник начальника головного управління сільського господарства і продовольства Микола Мельник пояснив: кошти надійшли, але довго не було порядку їх розподілу. Цими днями головне управління одержало постанову Кабміну, і сільгоспвиробники отримали 3 мільйони 62 тисячі гривень. Щоправда, це лише 84 відсотки від необхідної суми, але недостачу обіцяють погасити у травні. ПРОГРАМУ ПРИЙНЯЛИ. А ДАЛІ? Нинішній рік змусив сільгоспвиробників і справді тугіше затягнути паски. Палка дискусія між сільгосптоваровиробниками і урядовцями розгорілась під час підготовки законопроекту щодо зміни ставок митних перевезень, зокрема, на м’ясо. Прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко висловила своє бачення: раніше поставки м’яса здійснювались через вільні економічні зони і взагалі ніякими податками не обкладались. Потім м’ясо потрапляло на ринок, де всі сплачують податки. У результаті три-чотири компанії отримували надприбуток. Коли таким операціям було покладено край, стався сплеск цін на м’ясо. Уряд відстоював позицію, аби імпортери, які раніше йшли через ці вільні економічні зони, сплачували 30 відсотків податку (20 % ПДВ і 10 % мита). Однак аграрники наполягли, щоб у проекті поставили 0,6 євро за кілограм, що становить 35-40 відсотків плюс до 20 відсотків ПДВ. Всього ж у 2005 році уряд планує закупити за кордоном 400 тисяч тонн м’яса (до слова, минулоріч контрабандним шляхом в Україну потрапило 700 тисяч тонн м’яса). Якщо кордони сьогодні і справді вдасться перекрити, то ціна на м’ясо при таких митних ставках залишатиметься високою. Як не парадоксально, але, за даними державної інспекції з контролю за цінами, ціна на м’ясо на Волині нині — одна з найнижчих (дешевше м’ясо тільки на Чернігівщині, а сало — на Рівненщині). Тож можна тільки уявити, яка загалом ситуація на м’ясному ринку в Україні. На Волині вирішення проблеми з м’ясом розпочали із затвердження Програми розвитку галузі м’ясного скотарства на 2005-2012 роки. І першим кроком до її реалізації стало виділення з обласного бюджету 750 тисяч гривень на здешевлення кредитів на закупівлю молодняка великої рогатої худоби в населення. За даними головного управління сільського господарства і продовольства, таким чином закуплено 2200 голів худоби. Однак підприємства, які використали на це власні кошти, компенсації з обіцяних 750 тисяч ще не отримали. Кажуть, знову нема механізму. - Мені невідомо, хто саме закупляв телички і по якій ціні, - каже голова сільгосппідприємств області Роман Притолюк. - Боюсь, що досі телят у господарствах населення давно вирізали і продали. Микола Мельник пояснює, що той, хто хотів закупити телят, давно це зробив. Виділення коштів на здешевлення кредитів розраховане на двадцять один місяць, тож реальні гроші сільгоспвиробники зможуть отримати тільки десь у серпні, в міру того, як наповнюватиметься бюджет. То чи ж вдасться до 2012 року у кілька разів збільшити поголів’я м’ясної худоби, як це зазначено у Програмі, якщо програми приймаються, а механізмів їх реалізації і реальної фінансової підтримки нема?
