Ліки всупереч обіцянкам урядовців не дешевшають, а навпаки — дорожчають...
Ліки всупереч обіцянкам урядовців не дешевшають, а навпаки — дорожчають.
Галина СВІТЛІКОВСЬКА
1. НА РИНКУ ЛІКІВ — БАЗАРНІ ПОРЯДКИ Схоже, проблеми на ринках нафтопродуктів, м’яса заступили уряду аптечну тему, вистудили запал, бо, як свідчить досвід, “з наскоку” цінові питання вирішити неможливо. І вже за якийсь час після втішних обіцянок до кінця року знизити ціни на фармпрепарати на 15—40 відсотків у засобах масової інформації з’явилися розмірковування відповідальних міністерських чиновників про те, що слід говорити не про дешевизну ліків, а про їх доступність. Питання економічної доступності лікарських засобів, безперечно, важливе. Воно пов’язане і з нашим рівнем добробуту, і з реформами в охороні здоров’я, запровадженням стандартів лікування, страхової медицини. Та все ж не варто скидати з рахунку й особливості нашого аптечного бізнесу, який далекий від цивілізованого. — Пішла по аптеках — і ще більше захворіла. Купила в одному місці препарат “Пілобакт” за 100 гривень 80 копійок, в іншому — дивлюсь, така сама упаковка коштує 78 гривень 41 копійку,— розповідала колега і навіть принесла в редакцію коробки з ліків з наклеєними цінниками. Зі скаргами на “цінову вакханалію” в аптеках люди звертаються часто. Куди переадресовувати обурені дзвінки? В державну інспекцію з контролю за цінами? Там, звичайно, приймуть скарги, дадуть роз’яснення, але зарадити мало чим зможуть. Ціни на ліки — вільні, за винятком визначеного переліку препаратів, що підлягають державному регулюванню. Таких менше тисячі, а всього в Україні зареєстровано 12,5 тисячі лікарських засобів. Та й саме регулювання носить лише ритуальний характер. Запроваджуючи його, усі розуміли, що адміністративними методами погоди на ринку ліків не зробити. Це був хіба що спосіб продемонструвати, що влада «вболіває» за народ. Граничні торговельні надбавки у розмірі 30—35 відсотків, встановлені розпорядженням облдержадміністрації кілька років тому, не надто обмежували апетити аптечних бізнесменів. Та навіть при таких ліберальних методах регулювання з 62 суб’єктів підприємницької діяльності, які працюють на ринку ліків, майже у третини були виявлені порушення цінової дисципліни. Так, держінспекція з контролю за цінами в області штрафувала за перевищення граничних торговельних надбавок керівників Камінь-Каширської центральної районної аптеки, ТзОВ “Аптека-Жовтневе” (Нововолинськ), інших аптечних закладів. Втім, контролювати ціноутворення в наших аптеках непросто, бо потрапляють ліки на прилавки через багатьох посередників, кожен з яких “накручує” ціну. Видаткових накладних, які засвідчували б первинну, оптову ціну виробників, не завжди вдається дошукатися. Середній розмір торговельних надбавок у перевірених торік аптечних закладах становив від 7,8 до 33,9 відсотка. — Напевно, у жодній країні немає стільки аптек, як у нас. Хіба можна зорієнтуватися в цінах. Якоїсь служби, де б надавали інформацію, у нас нема. А різниця у вартості багатьох препаратів нерідко становить 10—20 гривень,— нарікала відвідувачка редакції. У більшості аптек однією з причин подорожчання ліків в останні місяці вважають диктат вітчизняних виробників, які різко підняли оптові ціни. Наприклад, онкопрепарат “5-Фторурацил” за півроку з 12 гривень 50 копійок подорожчав до 73 гривень, оптова ціна на «Магнезію» зросла з 2 гривень 45 копійок до 4 гривень 11 копійок, на “Плазмол” — з 1 гривні 80 копійок до 5 гривень 80 копійок. Хтось вбачає за цим політичне протистояння новій владі. Хтось стверджує, що справа в економічних чинниках: почали наводити порядок на митницях (субстанції для виробництва ліків часто завозять з-за кордону), зріс акциз на спирт, десь, можливо, змушені були закрити тіньові цехи, лінії. В результаті ціни на вітчизняні препарати, на які планував зробити ставку уряд, почали рости, як на дріжджах. Та й вітчизняні аналоги імпортних препаратів нерідко нижчої якості. Є препарати однієї й тієї ж хімічної формули, але різної якості і, відповідно, різної вартості. Тому іноді лікування дорогими препаратами вигідніше для хворого, аніж дешевими. Можливо, шляхи здешевлення ліків можна знайти в аптечному бізнесі,— вирішили з’ясувати ми, спілкуючись з його представниками. — Середній розмір націнок в роздрібній мережі у нас зараз становить 18,8 відсотка. За останніх сім років ми переглядали надбавки тільки у бік зменшення. Щоб не допустити зростання цін, скорочення мережі, нерідко йдемо на збитки. Зростали оптові ціни, транспортні витрати, мінявся курс валют — ціни в аптеках залишалися порівняно стабільними. Наша фірма має змогу брати у виробників великі партії лікарських засобів за нижчими оптовими цінами, — розповідав Станіслав Шайко, директор фірми “Волиньфарм”. Спростовував припущення щодо надприбутковості аптечного бізнесу й керівник державного виробничо-торговельного підприємства “Волиньфармпостач” Михайло Півнюк. І все ж аптечний бум в обласному центрі змушує людей задуматися: навряд чи відкривалися б на кожному кроці аптеки, якби цей бізнес не приносив добрих прибутків. У Луцьку з гумором згадують “рішучість” попереднього керівництва області в намаганні розібратися з “аптечною мафією”. Після відвідин обласної лікарні, де у кожному закапелку по аптечному пункту, тодішній губернатор, кажуть, метав громи і блискавиці. Але дуже швидко усе затихло. Чули ми про спиртові, автомобільні справи, оприлюднювали силові структури й деякі інші резонансні справи. А от аптечний бізнес залишався непорочним, що викликало розмови, ніби за ним стоять “великі люди”. — А ви думаєте, новий міністр охорони здоров’я Микола Поліщук пішов у рейд по київських аптеках наосліп? Ні, він, кажуть, відвідував ті, які у власності колишнього заступника міністра Михайла Пасічника,— підкинув тему для роздумів один з представників аптечного бізнесу. Не знаю, як кого, а мене в даному випадку менш за все хвилює якийсь політичний підтекст. Спало на думку інше: якщо керівників такого рівня підозрюють в причетності до аптечного бізнесу, то чого дивуватися, що чимало головних лікарів, інших посадовців на місцях не дрімали — відкривали аптеки або на членів родин, або на підставних осіб. — Та нема в нашому бізнесі зла. Нехай хоч у кожному будинку буде аптека — кому від цього гірше? На базарі сотні контейнерів з однаковим товаром, люди працюють за спрощеною системою оподаткування — і це сприймається нормально. Чому ж аптеки всім муляють очі? — відстоював свою позицію Станіслав Шайко. Справді, сьогодні різниці між базарним лотком і аптечним пунктом майже не відчувається. Але хіба це добре?
